. Синтаксичні норми – це загальноприйняті правила побудови синтаксичних
конструкцій, які вивчає синтаксис.
Основною одиницею синтаксису є речення як мінімальна комунікативна
одиниця. За структурою речення поділяються на прості і складні
(сполучникові та безсполучникові).
Для документів властивийрозповідний характер висловлювання. У них використовується прямийпорядок розміщення членів речення, при якому підмет стоїть перед
присудком, узгоджене означення перед означуваним словом, неузгоджене
після означуваного слова, додаток після слів, від яких залежить,
обставина в різних місцях речення залежно від значення, способу
вираження У діловому стилі допускається розташування присудка перед
підметом у словах автора, які розривають пряму мову або стоять після
неї, а також у реченнях, на початку яких є обставинні слова.
Тексти офіційно-ділового стилю містять прості речення, часто складні з
підрядними з’ясувальними, означальними, мети, умови. Прості й складні
речення можуть ускладнюватися відокремленими, однорідними членами,
вставними словами й виразами та ін. У реченнях вживаються пасивні
структури з дієсловами на -ться, інфінітивні конструкції, наказові форми
дієслів, безособові форми на -но, -то, словосполучення дієслівного типу,
дієприкметникові, дієприслівникові звороти, пряма мова з метою посилання
на прийняті закони, видані розпорядження, напр.: проект обговорюється,
здійснити обмін, затверджено на засіданні, взяти на себе зобов’язання,
зважаючи на відзначене, хочемо висловити думку; питання, розглянуте на
зборах.
2. Пунктуаційні норми (вживання розділових знаків).
Пунктуаційні норми – це встановлені правила вживання розділових знаків
на письмі (крапки, знака питання, знака оклику, крапок, дужок, лапок,
коми, крамки з комою, двокрапки, тире).
Крапка ставиться у кінці розповідного речення або спонукального, якщо
воно без окличної інтонації, між пов’язаними частинами тексту і в інших
випадках, напр.: Конкуренція є важливою рушійною силою розвитку
економічних систем, складовою частиною їх господарського механізму
Знак питання ставиться у кінці питального речення, в дужках у середині
цитати або після неї для виявлення сумніву або критичного ставлення
того, хто цитує, до наведеного матеріалу, напр.: Як розвивається
економіка України на сучасному етапі?
Знак оклику ставиться у кінці окличного речення, після вигуків,
звертань, слів так, ні, коли вони стоять на початку речення й
вимовляються з виразною інтонацією; в дужках у середині цитати або після
неї для вияву ставлення автора до наведеного ним матеріалу, напр.:
Провідні фірми країн-членів Європейського Союзу намагаються придбати
найбільш життєво важливі та прибуткові галузі виробництва!
Крапки ставляться на позначення перерваності або недокінченості речення,
пропуску в цитаті, а також коли цитата береться з середини речення або
цитоване речення наводиться не до кінця, напр.: Клієнти мають право
відкривати свої розрахункові (поточні, валютні) рахунки в одному із
самостійно вибраних ними банків.
У дужки беруться підзаголовки, пояснення іншомовних та маловідомих слів;
вставні слова, речення як зауваження до тексту; прізвище автора, що
стоїть після цитати, наведеної з його творів, напр.: До оборотного
капіталу належить частина постійного капіталу (сировина, матеріали,
паливо, незавершене будівництво тощо) та змінний капітал, що авансується
на купівлю робочої сили (ЕСД, 159).
У лапки беруться цитати, застарілі, незвичайні слова або вжиті вперше;
індивідуальні назви заводів, фабрик, клубів, організацій, підприємств,
наукових праць, літературних творів, газет, журналів, фільмів тощо,
напр.: Роялті – ліцензійна винагорода за право використання винаходів,
“ноу-нау”, патентів, випуск книг у вигляді періодичних видань або
поточних відрахувань.
<span> 1. </span>Ранкові поля стрепенулися, перехлюпнулись за іскристий обрій,
чітко заворушились на тлі золотого лиття хмарин і вмилися сонцем.
Однорідні члени речення: стрепенулися,
перехлюпнулись, заворушились, вмилися (що зробили?присудки, підкреслюємо двома
суцільними лініями)
<span> 2.Мороз хапав зубами калюжі і землю, і так
тримав їх, доки міг. </span>
Однорідні члени речення: а) хапав, тримав (що робив? Присудки, дві суцільні
лінії)
Б) калюжі, землю (що?додатки, пунктир)
3. Легенда починається з кохання, із подвигу і мужності людської, з
джерельця чистого води живої, із сонячного дивного світання.
<span> Однорідні члени речення: з кохання, із
подвигу, мужності, з джерельця, із світання (чого?додатки, пунктир)</span>
4.Так пахне осінь листям, грибами,
печеною картоплею, медами і вогкістю, що із долини йде.
<span> Однорідні члени: листям, грибами, картоплею, медами, вогкістю (чим?додатки,
пунктир).</span>
І на оновленій землі
Врага не буде, супостата,
А буде син, і буде мати,
І будуть люде на землі («І Архімед, і Галілей...» 1860 р).
Не вмирає душа наша,
Не вмирає воля. («Кавказ» 1845 р.).
Наша дума, наша пісня
Не вмре, не загине
От де, люде, наша слава,
Слава України! («До Основ'яненка» 1840 р.)
І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України («І мертвим, і живим...» 1845 р.).
Кохайтеся ж, чорнобриві,
Та не з москалями. "Катерина"
Поховайте та вставайте,
Кайдани порвіте
І вражою злою кров'ю
Волю окропіте. "Заповіт"
