Немає нічого гарнішого, ніж весняний ліс. Він світлий та радісний. Навесні лісові дерева та кущі надягають нове вбрання. Свіже зелене листя знову шелестить на гілках. Земля під деревами вкривається травичкою та м'яким мохом.Все в лісі оновлюється навесні. Білі берізки, наприклад, прикрашаються пахучими «сережками». Навіть вічнозелені сосни та ялини в похмурому бору не лишаються осторонь від весни. Вони змінюють свою темну глицю на молоду, світлу та ніжну. По стовбурах дерев біжать свіжі соки, оновлюється навіть кора. Яскраве весняне сонце освітлює стовбури, вони неначе теж світяться бурштиновим світлом. Це час, коли можна акуратно набрати в березовому гаю цілющого соку.Оживають лісові комашки, жучки, сонечка, джмелі. Розцвітають перші лісові квіти. Спочатку на мокрій землі з'являються білі проліски. А потім - жовті та фіолетові крокуси. З кожним днем в лісі все більше квітів: примули, медунки, незабудки, дзвіночки, конвалії, дикі нарциси, дикі тюльпани! Комахи метушаться над ними, збирають перший нектар.Десь в барлозі прокидається ведмідь. З далеких країн повертаються перелітні птахи. Вони наповнюють ліс своїми голосами. Навесні лісові птахи заливисто співають, виводячи дивовижні трелі. Особливо чудово співає весняними ночами маленька сіра пташка - соловей. Трохи пізніше птахи в'ють гнізда, щоб вивести влітку пташенят.Весна - це час, коли вся лісова природа радіє сонцю та теплу!<span />
К р к
это приголосні звуки
Сім п'ятниць на неділю
Сім раз відмір, а один отріж
Брехень багато, а правда одна
В роботі "ох", а їсть за трьох
Де один панує, там сотня бідує
Дурний, як сто пудів диму
Жінка за три угли хату держить, а чоловік - за один
<span>Бути на сьомому небі – радіти, відчувати надзвичайне задоволення, відчувати безмежне щастя.
</span>Ми часто так говоримо про велику радість, але не всі знають, звідкіля взявся цей вислів і що саме він означав колись. А вислів цей дуже давній. Ще Аристотель, великий грецький учений і філософ IV ст. до н. є., вжив його в творі «Про небо». Пояснюючи, як влаштовано небесне склепіння (у давнину гадали, що небо — це тверда шкаралупа, яка накриває землю), Аристотель висловив нову для того часу думку: небо — це сім непорушних кришталевих півкуль, ніби вкладених одна в одну. До кожної небесної «сфери» прикріплені зірки й планети. Сьоме небо — найвище. Отже, уявляти себе на сьомому небі — те саме, що бути на вершині щастя.
1)після громи, копитами- дзвінко.2)після кожного,. 3)після тріпоче.4)після здригнувся.5)після прекрасне.