1 Означено-особове
2 Означено
3 Безособове
4 Означено
<span>Мороз [моро́з] мо - роз2 склади, 1-й відкритий, ненаголошений, 2-й закритий, наголошений.м - [м] - приголосний, дзвінкий, твердийо - [о ] - голосний , ненаголошенийр - [р] - приголосний, дзвінкий, твердийо - [о] - голосний, наголошений<u>з - [з] - приголо</u>сний, дзвінкий, твердий5 букв, 5 звуків</span>
Заєць — [за/йец'].
Перший склад відкритий [за-], другий — закритий [Йец].
Звуків п'ять, букв п'ять, але повної відповідності між ними немає:
йотована буква є позначає після голосного два звуки, а м'який знак не
позначає окремого звука, а тільки м'якість попереднього звука [ц'].
Голосні звуки: [а], [еи] (ненаголошений).
Приголосні: [з], [й], [ц'].
Приголосні: [й] — сонорний, [з], [ц] — шумні, з них [з] — дзвінкий
лйого глуха пара [с]), [ц'] — глухий (його дзвінка пара [дз']).
Приголосний [з] — твердий, [ц'] — м'який, [й] — завжди м'який.
У цьому слові є чергування голосного [е] з нулем звука: [зайец' зайц'а], так зване — випадне е
<span>Джерельна [джеирел'на]. У словi 8 звукiв, якi позначаються на письмi
10 буквами. Двi букви д i ж позначають один звук [дж], буква ь не
позначає звука, а позначає м'якiсть попереднього
приголосного, тому в словi букв бiльше, нiж звукiв. ïдок]
— приголосний, дзвiнкий, шиплячий, твердий; [еи] —
голосний, ненаголошений; [р] — приголосний, сонорний, твердий;
[е] — голосний, наголошений; [л'] — приголосний,
сонорний, мякий; [н] — приголосний, сонорний, твердий; [а]
— голосний, ненаголошений. У словi три склади: [джеи-рел'-на].
Перший склад [джеи] — вiдкритий, ненаголошений; другий склад
[рел'] — закритий, наголошений; третiй склад [на] —
вiдкритий, ненаголошений.</span>
Місто це люди. З покоління в покоління вони творять його історію. І ті хто своїми ділами примножив славу Вітчизни живуть у вдячній пам'яті народу. Вони навічно залишаються в місті у назвах вулиць площ бульварів.
Столиця України Київ... У переплетінні його вулиць і провулків у шатах парків і дніпровських схилів відчувається подих минулих епох велич сьогодення.
Крізь серпанок віків убачається нам відома Володиммрська гірка. В давні часи недалеко від неї височіли міські ворота через які вирушали в походи слов'нські дружини оберігаючи Русь від нападів ворога здобуваючи їй славу.
Стародавній Київ відіграв велику роль у міжнародній політиці свого часу укладав військові союзи підтримував торговельні відносини з країнами Європи Близького Сходу і Скандинавії. У Нижньому місті жили ремісники серед них були умільці понад 60 спеціальностей. Це позначилось і на назвах вулиць Подолу які і досі збереглися Гончарна Кожум'яцька Бондарська та інші.
З Володимирської гірки видно спокійні води Славутича наче і не було тут кривавих побоїщ не оточували Київ орди кочівників.
Оживають легенди сивої давнини. Вулиці Олегівська Святославська Рогнідинська. Мудрість безстрашність любов ось що стоїть за цими назвами.
Сльози і кров густо кропили землю в Києві битви і пожежі перетворювали велике і багате місто на руїни.
Але минали роки і знову місто відроджувалося відбудовувалося набирало сил.
Бог не теля, бачить звідтиля.
Або дома не бути, або волі здобути.
Бережи вуха, щоб не вкусила муха.
Бтому собаці кия не показуй.
Бідність-не порок, а велике горе.
«Реве та стогне Дніпр широкий..» - саме ці рядки класика української літератури Тараса Шевченко одразу спадають на думку при згадці про Дніпро. Ця річка стала своєрідним символом усієї країни, природним багатством та історичною пам’яткою. Географічно розділивши сучасну Україну майже навпіл, Дніпро в той самий час є об’єднувальною ланкою між двома берегами, адже не зважаючи на різницю в суспільно-політичних поглядах усі українці надають Дніпру загальнонаціонального значення.
Спокійна та широка, ця річка завжди вважалася символом величі. Дніпро є третьою за довжиною та площею річкою Європи. Його могутні хвилі прокладають шлях рівнинами України. Не можна оминути й історичного значення Дніпра, адже він з давніх давен пов'язаний зі слов’янськими племенами. Для них від слугував єдиним шляхом сполучення, що потім призвело до об’єднання племен в єдину Київську Русь. Крім того, саме на Дніпрі з’явилася гордість українського народу – Запорізька Січ. По Дніпру козаки здійснювали свої легендарні походи на турків.
Багато письменників, поетів та художників зображували красу Дніпра у своїх творах. Наприклад, взяти хоча б картину Архіпа Куїнджі «Місячна ніч на Дніпрі» чи «Лід на Дніпрі» Івана Айвазовського. Скільки величі, чаруючої краси в цій річці. Якщо розглядати Дніпро в літературі, то можна сказати, що в деяких творах від був фоном передачі настроїв головних героїв, а в деяких – і сам головних персонажем. Не можна не зазначити з якою любов’ю про Дніпро завжди писав Тарас Шевченко:
«Нема на світі України,
Немає другого Дніпра...»
Як не сповнитись поваги до цієї могутньої, величної та спокійної ріки, яка була свідком становлення, розвитку, та, сподіваймося, розквіту нашої країни, яка зберігає увесь наш культурно-історичний досвід. Дніпре, ти чарівний!
