По - префікс
стар - корінь
а - суфікс
в - суфікс
ся - закінчення
<span>За всіх часів і у всіх народів було найбільшою святістю, коли лежав хліб на столі. Його присутність народжувала поетів і мислителів, сприяла появі пісень і дум, продовжувала родовід, і навпаки, коли він зникав,— неодмінно приходило лихо. Нині вже мало хто з молодших вміє випікати хліб. Відходить в історію, призабувається це давнє ремесло, хоч порівняно недавно кожна сільська господиня готувала в хатній печі ні з чим не зрівнянні духмяні паляниці. З давніх часів батьки привчали дітей своїх до традицій берегти хліб. Ще з молоком матері засвоювалися високі пошанівні форми бережливого ставлення до святая святих. Паляниця, за добрим українським звичаєм, мала неодмінно лежати на статі, і ніхто, навіть діти, не насмілювався покласти її догори. Хліб був мірилом життя, визначальником людських статків, повсякденної культури. Ще з пелюшок дитину привчали любити й шанувати хліб. Будь-яке свято чи обряд не обходилися без паляниці. Народжувалася дитина — йшли з хлібом, виряджали сина в далеку дорогу — і мати ув'язувала в рушник житній окраєць, справляли весілля чи будували хату — неодмінно приходили з книшем. Дорогих гостей також зустрічали хлібом-сіллю... Хліб на столі. Зайшовши до хати, возрадуймося його присутністю, освятімося його терпким запахом, віддаймося пошанівком тим, хто зростив його, рукам, котрі подарували духмяні, схожі на сонце паляниці. Хай завжди він — совість наша — буде в хаті, як диво, лежатиме прикритий вишитим рушником, свіжий та святий. Знімімо перед ним капелюхи, уклонімося, аби одвічно він був на нашому столі, щоб не черствів, бо, як мовлять народні вуста, коли черствіє хліб, то і душі черствіють, а відтак, якщо черствіють душі — неодмінно зачерствіє хліб — наша совість. Це одвічне, як життя, мірило має бути нашим гаслом, нашою молитовністю не на сьогодні і не на завтра — крізь усе життя...(В. Скуратівський).
</span><span />
Н.в. двадцять
Р.в.двадцятьох
Д.в. двадцятьом
Зн.в.двадцять
Ор.в. двадцятьма
М.в. двадцятьох
Открыть главное меню
ПравитьНаблюдать за этой страницейЧитать на другом языке
Памятник Тарасу Шевченко (Харьков)
Достопримечательность
Памятник Шевченко
Пам'ятник Шевченку
Памятник Тарасу Шевченко (Харьков).jpg
Страна Украина
Город Харьков, Городской сад имени Шевченко
Координаты 50°00′04″ с. ш. 36°14′03″ в. д. / 50.00111° с. ш. 36.23417° в. д. (G) (O) (Я)
Памятник Тарасу Григорьевичу Шевченко в Харькове — памятник украинскому поэту, писателю, художнику и мыслителю Тарасу Григорьевичу Шевченко.
Монумент расположен в центре Харькова — в Саду имени Т. Г. Шевченко, при входе на центральную аллею со стороны улицы Сумской. Памятник органически связан с окружающим парковым пейзажем и городским архитектурным ансамблем. Общая высота монумента — свыше 16 метров, высота статуи Тараса Шевченко — 4,5 метров[1]. Художественный стиль монумента можно определить как соцреализм и сталинское барокко; трактование личности Тараса Шевченко тоже является советским — как идейного борца за счастье простого народа, поэта-революционера.
Авторы памятника — советский скульптор Матвей Манизер и архитектор Иосиф Лангбард. Монумент был торжественно открыт 24 марта 1935 года, то есть через 9 месяцев после того, как Харьков перестал быть столицей УССР.
Памятник является одним из символов города Харькова.
Выбери самое главное!!!!
Прац - корінь
е - суфікс
люб - корінь
н - суфікс
ий - закінчення