На дозвіллі кожен віддається своєму захопленню. Хтось збирає цукеркові обгортки, хтось може по кілька разів переглядати мультики, які особливо припали до вподоби, дехто колекціонує моделі автомобілів чи мотоциклів. Деякі дорослі збирають колекцію етикеток вин чи сірникових коробочок. Моє ж захоплення — це філателія. Філателістами називають людей, які колекціонують марки, конверти, листівки. Це захоплення як естафету я перейняв від бабусі, вона й передала мені всю свою колекцію та навчила мене багатьом речам.
Для когось марка — це звичайнісінький знак поштової оплати, маленький клаптик паперу, який приклеюють на конверт. Для мене кожна марка — це ціла історія, а конверти теж мають свою історію. Усі країни світу випускають марки для поштового обігу, а також і спеціально для колекціонерів. Наприклад, конверти, які випускають в обмеженій кількості й один раз, вони називаються «конвертами першого дня». Марки для колекціонерів теж бувають із спеціальними погашеннями штемпелем. Це, як правило, стосується якоїсь урочистої події чи знаменної річниці. Кожна марка має і свою історію, і свою цінність. Звичайно, найціннішими вважаються марки та листівки, які були видані до революційного 1917 року та до 1941-1945 років, бо це були буремні роки, коли багато колекцій просто загинули, згоріли у воєнних лихоліттях.
Виявилося, що займатися філателією — це ціла наука. Наприклад, жоден філателіст не буде брати марку руками, а тільки спеціальним пінцетом. І зберігаються марки переважно в спеціальних альбомах з прозорими кишеньками для марок — клясерах. Є ще звичайні альбоми, куди марки наклеюються спеціальним чином і розміщуються так, щоб мати естетичний вигляд.
Для зручності кожна країна випускає каталог марок, де описується власне марка, коли вона була випущена, яким способом надрукована та хто художник цього малесенького художнього твору. Дехто з моїх друзів також колекціонує марки, але вони колекціонують марки за темами, приміром: «Види спорту», «Собаки», «Метелики», «Автомобілі», «Живопис» тощо.
Нам приємно зустрічатися, обмінюватися марками, обговорювати новинки. Це цікаве й корисне дозвілля, завдяки цьому захопленню я збагатив свої знання в багатьох галузях.
Ответ:
Здати екзамени - скласти екзамени
Дієпирслівник — особлива незмінна форма дієслова, що позначає додаткову дію або стан, яка супроводить іншу, основну дію.
Дії, названі дієсловом-присудком (основна) та дієприслівником (супровідна) виконуються однією й тією особою або предметом-підметом: Там рідну пісню слихав я, завмерши (М. Рильський ). Зорі мерехтіли падаючи (Григорій Тютюнник).
У реченні дієприслівник найчастіше пов'язаний із дієсловом-присудком і є обставиною: Усяка пташечка, радіючи, співала (Л. Глібов). Ваблять, усміхаючись луки (Олександр Олесь).
Дієприслівники відповідають на питання <em>що роблячи?</em> (кажучи, наздоганяючи) та <em>що зробивши?</em> (сказавши, наздогнавши).
Дієприслівник має ознаки дієслова (час і вид) та прислівника (незмінність, залежність від дієслова-присудка, значення обставини).
Вид дієприслівників залежить від виду дієслова, від якого їх утворено: терпіти — терплячи (недоконаний вид); витерпіти — витерпівши (доконаний вид).
Дієприслівники теперішнього часу означають другорядну дію, що відбувається одночасно з основною: Данило мчить, не оглядаючись (Марко Вовчок).
Дієприслівники минулого часу позначають другорядну дію, яка передувала основній: Розігнавшись, стрибнув Петро (П. Куліш).
Дієприслівник — незмінна форма дієслова, тому він не має закінчення: записуючи, записавши.
У кінці дієприслівників після ч, ш завжди пишуть літеру и: розказуючи, сказавши.
