-Привіт Катрусю.
-Привіт Петрику.
-У мене з'явилася ідея.
-Яка?
-А давай на вихідних підемо у ліс по гриби.
-Давай.
Наступного дня діти пішли у ліс.
-Ой,Петрику,ми вже так довго йдемо. Давай перепочинемо.
-Добре.Пішли на ту галявину,що біля великого дуба.
Діти перепочили і хотіли вже іти,але побачили,що біля дуба хтось проповз.
Катруся з радістю підстрибнула
-Петрику,це ж їжачок.Давай підійдемо і подивимося на нього.
-Давай,але не дуже близько.
-А чому?
-Їжачок може злякатися і загубитися.
-Зрозуміло.
Катруся та Петрик підійшли до їжачка,подивилися на нього та пішли далі.
На життєвому шляху трапляються різні випробування. Є проблеми, які вирішити просто, але буває й так, що не людина долає перешкоду, а перешкода нищить людину. Тому мені здається, що не кожен може стати кращим після сутички з труднощами.Неможливо жити так, щоб ніякі проблеми не виникали перед вами. І шлях кожного — це їх послідовне вирішення.Нерідко трапляється, що людина падає духом і проблема здається їй нездоланною фортецею. На жаль, не завжди поруч може опинитися хтось, здатний підтримати, допомогти.Яскравим прикладом цього є Чіпка головний герой роману Панаса Мирного та Івана Білика «Хіба ревуть воли, як ясла повні?», що під тягарем проблем і невдач зійшов на криву стежку й став пропащою силою. Вирісши в злиднях, в атмосфері ворожості, згодом він мав проблеми з власного землею та панством, що підірвало віру в добро й справедливість. Так у його душі закипіла ненависть до всіх людей. Своє горе Чіпка заливав горілкою, почав грабувати, урешті-решт став на шлях убивства. Він намагався подолати перешкоди, але вони, на жаль, здолали його.А скільки юнаків і дівчат нині знаходяться у виправних колоніях за злочини, які вони скоїли в безвихідних, як їм здавалося, ситуаціях. Щодня в новинах ми чуємо якусь історію про загублену долю. А нещодавно в сусідньому зі мною будинку 20-річний юнак через нещасливе кохання заподіяв собі смерть. Безперечно, це слабкодухість. Але як їй запобігти?<span>Підсумовуючи, мушу сказати, що життя дуже непередбачуване. Коли виникає проблема, не кожна людина має силу волі здолати її, і, як не прикро це констатувати, потрапляючи в безвихідь, слабкодухі опускаються на дно життя або зводять із ним рахунки.</span>
Ось сонце сховалося за хмари, небо стало сірим та низьким. У повітрі повіяло прохолодою. За кілька хвилин з<span> тихим дзвоном упали перші краплини, усе стрепенулося, і вже широкою чарівною музикою зашумів дощ.</span> Мені подобається звук дощу, він допомагає розслабитися й відпочити. Звук різниться залежно від того, куди падають краплі. Дощ ніжно шелестить по листю дерев, настирливо стукає в металеві дахи, весело дзвенить об калюжі. Він вистукує свої мелодії по моєму підвіконні і я зачаровано слухаю цю музику за вікном.
Вид підрядного речення у наведеному прикладі:
<span>1. Нема в світі <em>бурі</em>, <em>щоб</em> огонь могла задути
вічний та правдивий
</span><span> (І. Кочерга).
</span><span><span>
- означальне (бур</span><span>і ЯКОЇ?)</span></span>