Ответ:
Объяснение:
че́хия
Чехия — слово из 3 слогов: че-хи-я. Ударение падает на 1-й слог.
Транскрипция слова: [ч’эх’ий’а]
ч — [ч’] — согласный, глухой непарный, мягкий (непарный, всегда произносится мягко), шипящий
е — [э] — гласный, ударный
х — [х’] — согласный, глухой непарный, мягкий (парный)
и — [и] — гласный, безударный
я — [й’] — согласный, звонкий непарный, сонорный (всегда звонкий), мягкий (непарный, всегда произносится мягко)
—
[а] — гласный, безударный
В слове 5 букв и 6 звуков.
<span>У наш час інформаційних технологій можемо безпомилково ствержувати що двері до будь-яких знань відкриті кожній людині.Але помічаємо ,що школярі не надто наполегливо засвоюють матеріал.З одної сторони знання шкільної програми можна вважати як потрібними так і нав"язаними.Учнів не вчать цікавитись,а вчать мовчазно,наче раби,приймати те що не завжди подобається.Хороший вислів :"Гризти граніт науки".Коли нам потрібні сучасні,необхідні для життя плоди розуму власних міркувань,солодкі та життєво необхібні як вода,ми гриземо камінь.Молодші школяри які привикли до думки,що їхні питання "недоречні" з погляду страших ,замикаються та небажають розвиватись у пізаннні світу.Не тільки шляхи до знань відкриті кожному але й бажання.Інше питання чи допоможе оточення власної сім"ї,домашня та шкільна атмосфера,розвивати це натхнення дослідження основ буття,чи замкне юний розум.Коли дитина усвідомлює що її бачення є байдужі суспльству,відповідно в неї гасне потяг до життя,його різнобічності.Наступна та найскладніша для батьків стадія,це період пожинання їхніх плодів виховання,а саме підліток спирається на авторитети,що приносить світ,а не на вибір власних переконань.Важливо віднайти особисту жагу до правди,знань,боротись за неї,незважаючи на думку соціума,та рости у напрямках які цікавлять тебе.Такі люди стають вчителями для інших,повадирями сліпих,вони необхідні сучасному світу,який старається погасити вогні дитячих очей.Ці особистості приносять найбільшу користь.</span>
Відомий філософ доби Відродження сказав: «Рослина без коріння всихає, людина без минулого не живе». Кожен із нас повинен знати історію свого народу, своєї держави. Освічена людина завжди розуміє, що без минулого немає сучасного, без традиційного немає нового, без колишнього немає теперішнього. Для народу його історія – це не просто минуле, це його душа. Хто з нас, не знаючи історії, зможе пояснити, чому українці так шанують землю, а працю на ній називають священною; чому вінок і писанка мають таке глибоке символічне значення для нашої культури; чому наша мова послуговується літерою «ї», якої немає в жодній іншій мові світу? Той, хто не знає національної історії, ніколи не зможе зрозуміти свого народу й діяти на його благо.Майбутнє. В цьому слові є своя неприхована таємничість. Кожен із нас проживає своє життя так, як вважає за потрібне, але все ж таки усвідомлює – без минулого немає майбутнього. А що ж для нас є минулим? Славне буття наших пращурів, закрита і понівечена наша історія за часів радянської влади чи, може, не така вже далека історія нашої незалежної держави? Що з цього ми маємо пам’ятати і чи мусимо?
Наша пам’ять – дивовижний інструмент. Дещо ми забуваємо майже одразу, а дещо впивається в нашу душу настільки глибоко, що позабути це здається неможливим. Ми кажемо: «я не забуду цього ніколи» насправді не знаючи, чи не зітре якась майбутня подія попередньої. І не тому, що людина така забудькувата істота, а тому що тут спрацьовує одвічний закон: ми віримо лиш у те, в що хочемо вірити; ми пам’ятаємо лише те, що хочемо пам’ятати. І нема тут несправедливості, не звинуватиш тут когось у байдужості – є лише людська пам’ять, яка не може тримати у собі все, як не крути. Нам легше забути, ніж пам’ятати.
Наше минуле – це досвід. Досвід, який ти переймаєш у своїх батьків, дідів, у свого народу. І якби ми не мали цього досвіду, то чи змогли б жити без помилок? Хіба таке можливо? Ні. Не були б зроблені тисячі відкриттів, бо вчені-сучасники не мали б інформації від своїх попередників, ми б не мали звичаїв, традицій, менталітету, форм поведінки... Ми б не мали історії! А як писав О. Довженко: «Народ, що не знає своєї історії, є народ сліпців».
Ми живемо у непростий час. В час, коли гроші важливіші за моральні цінності, коли аморальність стає нормою життя. І, здається, ніщо не може зупинити цього руйнівного колеса. Про яку пам’ять славного минулого можна казати, якщо ми забуваємо очевидні речі: любов до Батьківщини, пошану до старших, цінність і красу рідної мови... Сьогоднішня молодь, як приклад, не знає і не хоче знати історію держави, у якій живе. Таке враження, ніби сучасні юнаки і дівчата переконані в тому, що теперішнє це не запорука минулого, а просто те, що приходить само по собі.
<span><span>Можна знайти й більш приземистий приклад: людина, яка втратила пам’ять внаслідок шоку або автомобільної аварії. Перше, що вона пам’ятає – біла стеля лікарняної палати, а далі – пустота... І про яку вже історію можна казати, якщо ти не пам’ятаєш навіть власного імені. І як жити далі? Починати все з нуля дуже непросто, адже, можливо, хтось чекає на тебе, а ти лиш скажеш: «Я все забув...» Це страшно. Думаю, така людина хоче повернути свою пам’ять будь-що, бо кожен спогад є для неї ще одним кроком на стежині до майбутнього.</span>
</span>
Багато людей не люблять читати, але вони не знають, як читання корисно для людського розвитку, тому я розповім вам про користь читання.
По-перше, читання поповнює наш словниковий запас. Доведено, що люди, які читають будь-яку літературу, мають більший словниковий запас, ніж ті, хто віддає перевагу іншим заняття. Словниковий запас розширює зону комфорту, дозволяє спілкуватися на теми, раніше вам недоступні, обмінюватися думками з більш розумними людьми, вчитися у них і самим на них впливати. Словниковий запас прикрашає вашу мову і дозволяє висловлювати думки в своїй повноті. Проводилися дослідження, які довели, що люди з великим словниковим запасом мають більш високі посади і легше рухаються по кар'єрних сходах, а також мають більш міцні соціальні зв'язки.
По-друге, завдяки читанню поліпшується наша пам'ять. Читаючи художню або наукову літературу, вам доводиться тримати в оперативній пам'яті мозку цілу купу персонажів, їх історій, термінів, відсилань і мотивів.
Це не так просто. І чим більше людина читає, тим легше йому вдається запам'ятовування подібних речей. У житті така людина буде простіше запам'ятовувати імена, буде схильний слухати інших і виявляти увагу. Займаючись якоюсь справою, що читає людині буде простіше сконцентруватися відразу на декількох питаннях, іншими словами, у нього розвивається мультизадачність.
По-третє, читання розвиває наші аналітичні здібності. Читання розвиває нас на багатьох рівнях розкриваючи різні історії вигаданих персонажів або реальних особистостей. Це дозволяє нам ширше дивитися на світ, уважніше ставитися до причинно-наслідкових зв'язків, логічним ланцюжках і помилок. Все це розвиває наші аналітичні здібності. Читаючи, ви розвинете в собі здатність міркувати, переконувати інших і критично дивитися на речі і висновки інших.
По-четверте, читання підвищує нашу пильність і концентрацію.
Читання вимагає від нас пильності і концентрації, що змушує організм задіяти певні частини мозку, що відповідають за них. Чим більше людина читає, тим уважніше він стає до деталей і часто помічає те, що інші не бачать. Не рідко результат багатьох подій він зумовлює заздалегідь, грунтуючись на послідовності чиїхось дій. Читаюча людина рідко пропускає важливу інформацію повз вуха і здатний легше направляти свою увагу.
Загалом, читання розвиває нас у багатьох напрямках: воно робить нас розумнішими, уважніше, покращує пам'ять, об'єктивні погляди на світ.