Багато людей задаються питанням:"Чи має у світі місце людяність?".Я думаю що так,хоча є люди,які вважають інакше.Сьогодні мало добрих людей,які безкорисливо допомагають один одному. Зараз усім все рівно,хто ця людина і який в неї характер. Важливо лише,як вона одягнена,який у неї телефон і скільки у неї грошей. І саме в наш час допомогти без всякої користі для себе ніхто не хоче. Так би мовити перевелись "Робін Гуди" на світі.
P.S. Можеш ще щось дописати або виправити:)
Ответ:
задачу за-да-чу [задач*у]
З [з] согл. тв пар зв пар
а [а] гл безудар
д [д] согл тв пар зв пар
а [а] гл удар.
ч [ч*] согл. мягк непар зв непар.
у [у] гл безудар
6 букв 6 звуков
З одної ягоди немає вигоди.Один у полі не воїн.Одним пальцем і голки не вдержиш.Однією рукою в долоні не заплещеш.
Інфінітив<span> (від </span>лат. infinitivus<span> — невизначений, неозначений) або </span>дієіме́нник<span> — початкова форма </span>дієслова<span> . В</span>індоєвропейських мовах<span> інфінітив являє форму віддієслівного імені, яке перейшло у дієслівну парадигму. Історично, інфінітив називав дію як таку. Він може мати вид (</span>взути — взувати), стан (бити — битися), відносний час (лат.laudare<span> «хвалити (зараз)», </span>laudavisse<span> «хвалити (у минулому)», </span>laudaturum esse<span> «хвалити (у майбутному)» та, зрідка, особу та число (португал. </span>falar<span> «говорити», 1-а особа однини, </span>falar-es<span> «говорити», 2-а особа однини). Інфінітив бере участь в утворенні особових аналітичних форм (</span><span>буду читати</span><span>, фр. </span><span>je vais lire</span><span>).</span>
Ответ:
Червона ягілдка, але на смак гірка (ягідок). Легко сказати, але важко зробити (легенько, важенний). Ложка дьогтю зіпсує бочку меду (ложечка, дьоготь)
Объяснение:
