Н:Тисячу вісімсот сорок вісім
Р:Тисячу вісімсот сорока восьми
Д:Тисячу вісімсот сорока восьми
З:тисячу вісімсот сорок вісім
О: тисячу вісімсот сорока восьми
Н:шісот п'ятдесят два
Р:Шісот п'ятидесяти двох
Д:Шісот п'ятидесяти двом
З:Шісот п'ятдесят два
О:шісот п'ятидесяти двома
Птицю пізнати по пір'ю, а людину по мові.
Рідна мова - не полова: її за вітром не розвієш.
Більше діла — менше слів.
Будь господарем своєму слову.
Мовивши слово, треба бути йому паном.
Слово — не горобець, вилетить — не спіймаєш.
Від красних слів язик не відсохне.
Від солодких слів кислиці не посолодшають.
Від меча рана загоїться, а від лихого слова — ніколи.
Від теплого слова і лід розмерзається.
Вода все сполоще, тільки злого слова ніколи.
Впік мене тим словом, не треба й вогню.
Гостре словечко коле сердечко.
Де мало слів, там більше правди.
Діла говорять голосніше, як слова.
Де слова з ділом розходяться, там непорядки водяться.
Добре слово краще, ніж готові гроші.
Добрим словом мур проб'єш, а лихим і в двері не ввійдеш.
За грубе слово не сердься, а на ласкаве не здавайся.
З пісні слова не викидають і свого не вставляють.
<span>Ком</span>
Без-доріжжя,бездо-ріжжя,бездоріж-жя
Пропоную скласти такий діалог між офіціантом та відвідувачем кав'ярні:
- Доброго дня! Раді Вас бачити в нашому закладі. Готові зробити замовлення?
- Доброго дня! Можливо, Ви б мені щось могли порадити?
- В нашій кав'ярні дуже добре готують і лате, і капучіно, і какао. Чому ви надаєте перевагу?
- Я люблю і лате, і какао однаково.
- Тоді, можливо, спробуєте шокачіно?
- А підкажіть, будь ласка, з чого воно складається.
- Шокачіно в нашому закладі - це американо з молочком та какао.
- Дуже цікаво! Я спробую. І ще, будь ласка, "Тірамісу".
- Добре!
- Офіціанте, чек, будь ласка.
- Зараз принесу. Вам все сподобалось?
- Так, тепер я - Ваш постійний відвідувач!
<span>Осіння пора! Як заворожує вона своєю красою. Але найбільш чаруючим і гарним постає перед нами осінній ліс. </span>
<span>Чудово, неначе в казці! Все навколо виблискує під яскравими промінчиками лагідного сонечка. Вже не почуєш веселих пісень дзвінкоголосих пташок. З дерев повільно опадає останнє листя, наче пофарбоване чарівним пензлем у жовтогарячий колір. Воно замріяно кружляє у повільному таночку, поки тихо долетить до землі. Приємно йти доріжкою, коли під ногами лагідно шарудить різнобарвний килим осені. А вітерець, пустотливо граючись, розносить по всьому лісу приємні пахощі достиглих ягід. Поважно хитають маленькі ялинки та високі сосни своїми вічнозеленими верхівками, ніби мирно розмовляючи між собою. Тільки свіжий подих вітру інколи порушує цю розмову. Аж ось у густих вітках блискавично промайнула і миттєво сховалась руденька білочка — весела сусідка всіх дерев і невпинна трудівниця. </span>
<span>Де-не-де з-під опалого листя виглядають маленькі боровички, лисички, підберезовики. </span>
<span>А високо в блакитному небі безперестанку пливуть темно-сині хмаринки, нагадуючи своїми обрисами різних казкових персонажів. Розсікаючи небесну блакить, повагом летять і зажурливо курличуть журавлі. </span>
<span>Як хороше, як гарно навкруги! Спасибі тобі, осінь, за цю красу! </span>