Ромашка має сильний ароматний запах. Росте невеликими заростями або групами на подвір’ях, біля доріг, на вулицях, у садах майже по всій території України, проте на Поліссі — рідше. Ромашку використовують у фармацевтичній промисловості для виготовлення ліків, а також як декоративну квітку. Використовуються як потогінний, дезінфікуючий, в’яжучий, заспокійливий та протизапальний засіб. Кошики також використовують у парфумерній промисловості.
 Опис квітки в художньому стилі
Маленька ромашка не впадає в око великими розмірами, не має пишних «вогняних» пелюсток. Її не одразу помітиш серед пишних лілей, троянд, жоржин та орхідей. Але проста, скромна краса ромашки все одно незрівнянна. Недарма в літературі ця квітка є символом доброти, юності та скромності.
Кругла серединка квіточки радує око яскраво-жовтим кольором. А прямі пелюстки, які оточують її по колу, біленькі та ніжні-ніжні. Ромашка, неначе маленьке сонечко, вбране у білі шати, усміхається до всіх навкруги. Ростуть ромашки усюди: у садочках та палісадниках, у парках та на городі. Досить часто ця квітка нагадує перехожим про красу природи.
Ответ:
НАЧАЛО ТВОРЧЕСКОГО ПУТИ Еще во время учебы Филиппа пригласили исполнить песню «Алеша» в популярной телепередаче «Шире круг». На съемках его увидела режиссер «Голубого огонька» Светлана Анапольская и предложила руководству сделать номер с талантливым юношей. Ей было отказано со странной аргументацией: «Он слишком красивый для советского телевидения», но Светлана Ильинична умела добиваться своего, и Киркоров принял участие в передаче.
В 1987 году Филипп получил заманчивое предложение от руководства Ленинградского мюзик-холла отправиться на гастроли в Германию. Ему посчастливилось выступать на сцене знаменитого «Фридрихштадтпаласт» в Берлине, крупнейшей театральной площадке Европы, славящейся своими феерическими шоу и масштабными постановками.
Осенью состоялся первый сольный концерт Киркорова в Перми, и в том же счастливом 1989 Филипп стал финалистом популярного музыкального фестиваля «Песня года». Воодушевленный таким стремительным успехом, артист ушел из «Театра Пугачевой» и начал самостоятельную сольную карьеру.
Моя Україна…Край пісенний, із
землями родючими, людьми працьовитими та щирими, степами безкрайніми, лісами
зеленими, ріками повноводими. Я щасливий, бо саме тут довелося мені народитись,
тут я зростаю, навчаюсь, мужнію і з кожним днем все більше люблю свою країну з
її славною історією, багатою культурою.
<span><span> Щоб не відбувалось, завжди українці відстоювали свободу і честь свого
краю. У боротьбі з турками, польською шляхтою, німецько-фашистськими
загарбниками вирішальну роль відігравав народ. Тому мені здавалось, що наша
нація пережила стільки випробовувань і вже тепер заслужила добру долю. Та ворог
не дрімав, він тільки причаївся і завдав удару у найважчий момент, почав сіяти
розбрат між нами. Але ще Іван Якович Франко писав: </span>“Ми мусимо навчитися чути
себе українцями – не галицькими, не буковинськими українцями, а українцями без
офіційних кордонів” <span>.Недруги дуже помилились, бо останні
події, навпаки, об’єднали нас. Але кров проливається, гинуть наші хлопці на
Сході. Мені страшно, тому молюсь до Бога щиросердно, щоб швидше закінчилася війна. Мрію прокинутись одного
сонячного ранку і почути повідомлення про те, що в Україні більше не стріляють,
що мир запанував на моїй землі.</span></span><span> Хіба ми мало страждали?! Українці
нікому лиха не бажали, ніколи не намагались кого-небудь завоювати, а тільки
захищали своє у важкій праці здобуте і прагнули бути вільним народом. Саме тому
ми, як ніхто інший, повинні жити в
омріяній країні, у справедливому суспільстві. Тож найбільше мрію жити у мирній державі, щоб
ніхто нікого не вбивав, щоб матері не втрачали синів, дружини – чоловіків, а
діти – батьків. Хочу, щоб українці по-справжньому повірили у Бога, доводили
йому свою відданість не тільки на словах, а й добрими справами, бо без діла
мертвіє віра. Мрію, щоб у нашому
суспільстві панували взаєморозуміння, повага та любов, щоб люди були
толерантними, справедливими у ставленні один до одного. Дуже я хочу, щоб при
владі були такі люди, які вболівають за свій народ, за рідну землю, а не
думають про збагачення власної родини. Щоб під їх мудрим керівництвом почали
працювати заводи, фабрики, відродилось сільське господарство. Тоді люди будуть
мати роботу, яка гідно оплачується, у них не буде потреби їхати за кордон, щоб
мати змогу утримувати сім’ю. Як часто українці пропускають важливі моменти у
житті своїх близьких, друзів, бо змушені заробляти на хліб. Нерідко вони
виконують найважчу роботу, яку не завжди гідно оплачують. На чужині важко
знайти справедливість.</span>
<span> Я мрію, щоб школи були обладнані по-сучасному,
а ми здобували знання , йдучи у ногу з технічним прогресом. Нехай кожен учень
має можливість обирати для вивчення ті предмети, які будуть потрібні для
отримання омріяної професії. У вищих
навчальних закладах хай вчаться ті молоді люди, які мають знання і здібності,
не ті, у кого батьки заможніші. </span><span> Хочу, щоб всі дотримувались
виконання законів, записаних у Конституції, і кожен з нас мав однакові права
перед судами. Справедливе правосуддя – основа будь-якої держави, недаремно ще
Ярослав Мудрий уклав зведення законів під назвою «Руська правда», і цим він
зміцнив Київську Русь.</span><span>
Держава існує для того, щоб забезпечити освіту, мирну працю, спокій
своїх громадян, медичне обслуговування. Прагну, щоб праця всіх, хто надає
можливість відновлювати здоров’я, була відповілно оцінена, а вони пам’ятали про
клятву Гіппократа.</span><span>
Бажаю, щоб молодим давали дорогу, підтримували їх, у всьому їм
допомагали, а старших – слухали та поважали. За багаторічну працю літні люди
повинні бути матеріально забезпеченими, мати змогу подорожувати світом.</span><span>
Хай у кожній родині панує злагода, лунає щасливий дитячий сміх, бо дні
безтурботного дитинства дуже швидко летять. Мрію жити у такій Україні, в якій
всі шанують і люблять рідну мову, знають історію свого народу, цікавляться
різними видами мистецтва, розвивають свої таланти, даровані їм Богом.</span><span>
На жаль, у наш час ми є свідками боротьби за цілісність і незалежність
Української держави. Я знаю, що головне для кожного з нас – бути вірним своїй
Батьківщині, бути її свідомим громадянином. І я намагаюсь стати ним, бо прагну
бути схожим на людей, які відстоюють незалежність України. Лише вольовий дух і
наполегливість українців може вплинути на долю України, зробити її кращою. Я
хочу бачити наших людей дружніми, бо тільки тоді ми зможемо здолати ворога, для
якого незгода є дуже зручною. Хтось скаже, що дуже важко буде досягти таких
радикальних змін, але до цього треба прагнути. Нехай не тепер, не одразу
почнуться зміни, але є надія, що ми і наші нащадки будемо жити саме у такому
суспільстві.</span><span> </span>
