<span>„Я змалку любив читати і першою моєю книгою була казка „Простоквашино” С. Успенського. другою моєю улюбленою книгою була „Чарівник смарагдів”. У мене є дома невелика бібліотека, у якій знаходяться різні книги, різних авторів. Найулюбленіша – „Ерагон”. Ця книга зацікавила мене пригодами одного сільського хлопчика, який далеко в горах знайшов яйце дракона, яке приховував від усіх. Потім він приручив цього дракона і назвав його „Сапфіра”. Це ім „я він знайшов у книзі про драконів. А коли Сапфіра виросла, Ерагон став вершником, і разом із Сапфірою він почав завойовувати злу імперію, яка знищила всю його родину.”</span>
Осіння пора! Як заворожує вона своєю красою. Але найбільш чаруючим і гарним постає переді мною осінній ліс.Ми з подругами прогулюсмося ідучи зі школи.
У лісі чудово, неначе в казці! Все навколо виблискує під яскравими промінчиками лагідного сонечка. Вже не почуєш веселих пісень дзвінкоголосих пташок. З дерев повільно опадає останнє листя, наче пофарбоване чарівним пензлем у жовтогарячий колір. Воно замріяно кружляє у повільному таночку, поки тихо долетить до землі. Приємно йти доріжкою, коли під ногами лагідно шарудить різнобарвний килим осені. А вітерець, пустотливо граючись, розносить по всьому лісу приємні пахощі достиглих ягід. Поважно хитають маленькі ялинки та високі сосни своїми вічнозеленими верхівками, ніби мирно розмовляючи між собою. Тільки свіжий подих вітру інколи порушує цю розмову. Аж ось у густих вітках блискавично промайнула і миттєво сховалась руденька білочка — весела сусідка всіх дерев і невпинна трудівниця.
Де-не-де з-під опалого листя виглядають маленькі боровички, лисички, підберезовики.
А високо в блакитному небі безперестанку пливуть темно-сині хмаринки, нагадуючи своїми обрисами різних казкових персонажів. Розсікаючи небесну блакить, повагом летять і зажурливо курличуть журавлі.
Як чудово коли ти бачиш таку красу.
Об-клас-ти , над-зви-чай-ний, без-до-ріж-жя,ук-ра-їн-ський.
За-префікс
іскрил-корінь
и-закінч
ся-постфікс
при-префікс
лет-корінь
іл-суфікс
а-закінч