Весна – це чудова пора року.
Весною цвітуть дерева, зеленіє трава, пригріває сонце, повертаються з
виріїв перелітні птахи... Тільки весною можна спостерігати те, як вся природа
ожиає, як на гілочках з'являються перші бруньки, росте
свіжа зелена травичка. Я дуже люблю всі весняні місяці, а особливо травень. Саме в травні
стає дуже тепло, все навкруги квітне, і вже можна ходити в легкій одежі та насолоджуватись теплом і сонцем.
Історія України багатогранна і неповторна. Скільки таємного і невивченого вона зберігає і до сьогодні. Скільки ще білих плям прийдеться відкрити українцям, а скільки їх так і піде в небуття, укриваючи героїзм чи, навпаки, позор наших пращурів.
Однією з яскравих сторінок України є її прекрасне лицарство - Запорізька Січ.
Це була окрема держава в державі зі своїми законами честі і совісті, зі своїм устроєм і порядками, відвагою і цінностями.
Відвага і бойовий дух козаків не знали людських меж, тому часто їх називали характерниками, а вороги взагалі вважали, що хоробрі воїни зв'язані з нечистою силою.
Дисципліна та військова виучка у Січі була понад усе.А ще - відвага і свободолюбивість. Туди вже потрапляли люди не з слабкого десятка, бо частина із козаків просто втекли від своїх панів. При поверненні втікача, пан взагалі міг скарати сміливця на смерть за таку непокірність. А дехто не просто тікав, а ще й умудрявся спалити ненависному поміщику фільварок або й вбити гнобителя.
Та і реєстрували мужніх воїнів під вигаданими прізвищами, часто по виду іх праці, щоб загребущі панські руки не змогли кріпаків повернути назад у рабство.
Ось звідки у нас на Україні так багато сьогодні Гончарів, Мельників, Швеців, Стельмахів, Ковалів. Бувало, що прізвиськом-прізвищем висміювали якусь негативну рису чи, навпаки, підкреслювали героізм козака. Звідси й пішов Палій, Перекотиполе, Побрехенько,Цибуля, Баран, Буряк, Сало, Шпак, Відчайдух.
А бували і комічні, на зразок Нездіймишапки, Непийпива,Задериголови, Перебийноса, Могили, Костогриза, Шмаркатюка,Ковбаси, Оселедця чи Коцюби.
Пізніше до українських прізвищ почали додавати різні закінчення і виникли нові, на зразок Баранюка, Барановського чи Баранченка.
Якщо ж ви сьогодні носите прізвище Паламарчук чи Паламаренко, то не смійтеся над тим, у кого воно Панікадило, бо, можливо, ваш далекий пращур Паламар прислуговував у бою своєму побратиму Панікадилу, і разом вони боронили Батьківщину від ворога.
Моя кімната є світла та затишна. Вікно,двері та підлога - деревяні.Стеля та стіни помальовані в світлий колір.В кімнаті є шафа,диван,письмовий стіл,крісло.В куті на комоді стоїть клітка з попугаєм.Мені дуже подрбається моя кімната,
Стояти,вмстояти,стоятимемо
Твір-опис "Осінь". Опис осені
Осінь. Різнобарвна, розмаїта. Спочатку вона пишна, золота й сонячна, а потім сумна, дощова, холодна. Восени красиво. Листя на деревах постійно змінює колір, а згодом і зовсім опадає на землю, вистилаючи її м’яким килимом.
У середині осені з’являється чарівний острівець тепла й сонячної погоди, який називається бабиним літом. Його особлива прикраса - сріблясте тонке мереживо павутини, що блищить у кожному кутку.
Всюди цвітуть яскраві осінні квіти - айстри, жоржини, хризантеми. Після дощу в лісі багато грибів. На кущах спіють ягоди. У садах теж пора урожаю - стиглі яблука, груші, горіхи, виноград. Це так чудово - зірвати налите яблуко одразу з гілки! Воно солодке і пахуче, дуже смачне.
Осінь часто непогожа. За густими хмарами ховається небо, йде дощ – то дрібний, що настирливо накрапає, то сильний, холодний, що може йти без зупинки цілий день, а то й кілька днів поспіль.
Буйство кольорів змінюється прозорістю та сірістю в кінці осені. Тільки ясне синє небо не втрачає своєї яскравості. Збирають урожай в полях, садах, городах. Потім прибирають сухе листя у дворах і на вулицях. Голими стоять дерева, часто дме сильний вітер, йде дощ. Холоднішає. Люди все більше поспішають сховатися в будинках і квартирах. З прощальними криками відлітають у вирій птахи. Відчувається, що скоро настане зима.
Твір-опис осені (варіант 2)
Одного разу вранці виходиш на вулицю й відчуваєш особливу прохолоду. От і осінь. Хоч сонце все ще яскраво світить, але вже не пече по-літньому. І вітер якось по-іншому колише дерева. І небо змінилося - ніби стало ближче. Сонячне світло пом'якшало, пожовкло, воно більше не сліпить очі.
Зате радують око осінні вбрання природи - жовте, багряне, золоте листя дерев і кущів, строкаті квіти, ніжно-солом'яна суха трава. Ось яскраві яскраво-червоні ягоди шипшини, грона горобини, геть вкриті солодкими ягодами китиці винограду, рум'яні яблука а золоті груші у садах, забавні парасольки-гриби під деревами в лісі...
І повітря змінилося. Тепер воно наповнене новими осінніми пахощами - запахом сухої трави, опалого листя, вогкості, стиглих яблук, осінніх квітів, винограду. У лісі пахне хвоєю та грибами. Повітря ніби стало чистішим - це зник запах розпеченого асфальту, влігся після дощу пил. Відчувається свіжість і прохолода.
Осінь і звучить по-особливому. Шумить вітер, дощ дзвенить, шарудить опале листя. Вже не чутно літніх пісень цвіркунів, але як і раніше дзижчать бджоли й оси, ласуючи стиглими грушами та виноградом. Безтурботний літній цвірінькання птахів змінилося тривожними криками. Скоро птахи великими зграями потягнуться туди, де і взимку тепло.
Осінь - красива, мінлива й зовсім ненудна пора.