Вчитель наш, Петро Олексійович, завжди приходить вчасно, напевно в нього дуже швидка хода.
Супeрeчка можливо,конфлікт,
Одного разу зі мною трапилася неприємна пригода. Мабуть, в мене ще мак цвів у голові. Розпочалося з того, що в крамниці мені дали більшу здачу, ніж потрібно. Я одразу вхопив очами<span>, що грошей було більше, та не сказав продавцеві, бо давно вже </span>поклав очі<span> на наклейки з автівками, а батьки </span>були проти<span> купувати їх. Тож я витратив гроші на ці наклейки. Та коли прийшов додому, якось мені </span>неспокійно на душі<span> було. Соромно, хоч і грошей було </span>на одну панюшку<span>. І наклейки зовсім не радували. Тоді я пішов до мами та виклав їй </span>усе як на духу<span>. Від сорому моє обличчя </span>налилося жаром<span>. Та мама сказала, що нічого страшного. Якщо я зрозумів, що </span>на чужому нещасті щастя не збудуєш<span>, тож нехай це буде для мене </span>урок<span>. Вона дала мені грошей, які я відніс продавцеві. Та була приємно здивована та подякувала мені за чесність. В мене ніби </span>камінь звалився з душі.<span>
</span>
Зелені бруньки, ніжний листочок, веселі співи, зелена трава, вербові котики
> бранко ты не хазяин данного ресурса.тем более интернета.иди на...можешь волка с собой взять
<span>Точно. Не "хАзяин" и, даже, не хозяин. Однако мы граждане России, а не окраинцы с Окраины, считающие любое место, где они нагадили, родным домом.
</span>
