Рассказ ведется от имени... ( не помню)... Этот человек приезжает к старику Тарасу, ждет его, ходит по окрестностям... Тарас приходит домой и этот человек задает ему вопросы.... Тарас рассказывает..
Как он нашел лебедя, раненого, запутавшегося в сетке...(родителей лебедя, по-моему убили охотники). Он взял себе домой лебедя сироту, выходил его, назвал Приемышем. Жил старик с собакой Соболек. Лебедь с собакой подружились, вместе играли (лебедь плавал, а Соболек бегал за ним по берегу.....). Тарасу предлагали обрезать крылья Приемышу, чтобы не улетел, но он отказался "Птица вольная!. Прилетела стая лебедей, Приемыш стал с ними плавать.........и вот улетел с ними......... Тарас переживает, грустит.
<span>Итог: Тарас относился к лебедю как к человеку, рассказывает о нем как о человеке....</span>
Без історичної пам'яті немає майбутнього. Події минулих часів мають бути взірцем, уроком для сучасного життя, оскільки ми можемо подивитися на них відсторонено, з більшою об'єктивністю, зробити правильні висновки. Саме тому без перебільшення величезне значення відіграють твори на історичну тематику.
До минувшини українського народу, його зламних періодів неодноразово звертався Т. Г. Шевченко. Змалюванню великого селянсько-козацького повстання, що відбулося в 1630 році в Україні, присвячена поема «Тарасова ніч». У вступі до поеми автор зображує кобзаря, який співає про минулі часи, про те, «як москалі, орда, ляхи бились з козаками». Кобзар тужить, виспівує, «аж лихо сміється», бо ніхто не рятує неньку — Україну, гине Батьківщина, її слава, гине славне козацтво. Українців на власній землі переслідують за віру: «Виростають нехрещені козацькії діти; кохаються невінчані; без попа ховають; запродана жидам віра, в церкву не пускають!» Т. Шевченко згадує поразку нашого народу в повстаннях, очолюваних Наливайком і Павлюком. Сплюндрована поляками Україна, понівечені рідні землі роз'ятрюють серце Тараса Трясила, тому він обзивається гіркими сльозами: «Бідна моя Україно, стоптана ляхами!» Поет ретельно вивчав історичні пам'ятки, зокрема «Історію Русів», у якій описується постання під проводом Тараса Трясила, назване «Тарасова ніч». Як бачимо, таку ж назву використовує й Т. Шевченко. У примітках до поеми «Гайдамаки» він зазначає, що в цю криваву ніч Тарас Трясило вирізав ляхів над Альтою. Ця річка в тексті поеми «Тарасова ніч» червоною гадюкою несе страшну для поляків звістку.
Тужливий спів кобзаря про важку долю України, в якій «мовчать гори, грає море, могили сумують, а над дітьми козацькими поганці панують», переплітається із оповіддю про Тараса Трясила — народного ватажка, що здійняв повстання, аби рятувати народну віру від загарбників. Страшний бій прийняв Трясило, три дні й три ночі тривала битва, від Лимана до Трубайла «трупом поле крилось». Ізнемігся козак і зажурився, а ляхи зраділи, почали навіть святкувати перемогу. Тож Тарас вирішив зібрати на раду отаманів-товаришів, з якими й постановив, що «Нехай, кляті, бенкетують, поки сонце зайде, а ніч-мати дасть пораду, — козак Ляха знайде». Напали козаки на ляхів, ревнула гармата, «прокинулись ляшки-панки — нікуди втікати!» На ранок перші промені сонця освітили вбитих ворогів. На ляхів налетіли чорні круки — символ смерті, а козацтво заспівало пісню про ніч, що стала славною для всієї України, бо приспала поляків.
Кобзар закінчує свою оповідь про давнє минуле, та його непокоїть доля України, її дітей сьогодні. Не вщухає його біль, бо не все гаразд на рідній землі. Докором до бездіяльності, безвідповідальності, байдужості своїх земляків, який через століття доноситься й до нас, звучать слова: «Нехай буде отакечки! Сидіть, діти, у запечку». Як бачимо, Т. Шевченка надзвичайно хвилювала доля Батьківщини, її майбутнє, тому він закликав сучасників пробудитися, віднайти загублене почуття власної гідності, яке було в наших пращурів — славних козаків, що ціною свого життя боронили рідну землю.
Праздников у нас в стране
много самых разных,
Чтит российский наш народ
памятные даты,
23 февраля – самый важный
праздник,
Мы сегодня поздравлять
будем вас, солдаты!
В этот день от всей души
пожелать вам нужно:
Пусть решаются легко
важные задачи,
Будут верными друзья и
спокойной служба,
Крепкого здоровья вам,
счастья и удачи!
<span>Значит - пока не сделаю как следует свою работу, не приведу все в порядок, чтобы можно было представить в свет. Вот так. </span>