Антична культура<span> - унікальне явище, яке дало загальнокультурні цінності буквально у всіх галузях духовної та </span>матеріальної<span> діяльності, а тому </span>античність<span> - це та частина духовного досвіду всього людства, і основа формування культур багатьох країн, особливо європейських. </span>
Античністю<span> (від лат. Antiguus - «стародавній») прийнято вважати особливий період розвитку Стародавньої Греції та Риму, а також тих земель і народів, які перебували під їхнім </span>культурним<span> впливом. Хронологічні рамки цього культурно-історичного явища збігаються з часом </span>існування<span> самих античних держав з XI - IX ст. до нашої ери і до V століття нашої </span>ери <span>(з часу становлення античного суспільства в Греції до загибелі Римської імперії). Антична </span>культура<span> виникла в умовах рабовласництва, коли </span>світогляд людини<span> вкладалося в </span>міфологічне мислення<span>. Поштовхом для розвитку культури, особливо науки і мистецтва, стала наявність елементарних природничо-наукових знань та писемності; все це є особливо античної культури. </span>
<span>У різні епохи </span>античність<span> надавала вплив на інші культури, тому невипадково до античності став виникати не тільки естетичний, але і науковий інтерес. Це мало місце і в </span>Середньовіччя<span>, і в епоху </span>Відродження<span>. В епоху Просвітництва, коли людство повернулося обличчям до науки, стали з'являтися наукові </span>роботи<span>приватних осіб, де узагальнювався досвід грецьких і римських відкриттів. У кінці XVIII - початку XIX століть античним спадщиною стали займатися вже держави (особливо європейські): розроблялися і фінансувалися цілі проекти по античних дослідженнях. Проводилися розкопки, організовувалися музеї, створювалися перші наукові праці про античну культуру, особливо мистецтві. Невпинне інтерес до питань античності, пронесений через XIX століття, зберігся і в столітті XX: і зараз триває всебічне вивчення античності. І все-таки до цих пір багато антіноведи вважають, що </span>історія<span> античної культури, зокрема мистецтва, ще не написана.</span>
Волшебный барабан да точно
<span>Идея стихотворения в том, что любовь к Родине и борьба за нее, за ее свободу едины и неразделимы! Поэт широко смотрит на мир, который заставляет его почувствовать свою ответственность за то, что происходит с родной страной. Поэтому он призывает как своего друга, так и всю свободомыслящую молодежь России посвятить свою жизнь отчизне. Пушкин выражает надежду, что самовластие будет разрушено, что Россия станет свободной страной. Она не забудет тех, кто боролся против самодержавия. </span>
В рассказе Астафьева "конь с розовой гривой", мне конечно же больше всех запомнился главный герой Витя, ведь главным смыслом написания этого произведения и является внутреннего состояния мальчика, его жизни. он обманул свою бабушку и потом ему было очень стыдно. Витя получил урок. на самом деле это хороший мальчик, просто на него повлияло общественное мнение, такое бывает с каждым.
Родина мать, умей за нее постоять.
Поспешишь - людей насмешишь