<span>"Полтава" - первое историческое произведение
великого Пушкина. Поэма пронизана чувством патриотизма и любви к Родине, о
которой он говорит возвышенно и с большой любовью.<span>
<span>Я думаю, <u>основная мысль поэмы - описать
историческое событие, Полтавский бой и пир после победы, донести до
читателя образы широко известных исторических личностей, используя
красоту и величие русского языка, показать богатство души Петра Первого, его
ясность и величие.</u></span>
Пушкин рисует главного героя поэмы Петра
I былинным богатырем:
Четко выписанный образ предателя Мазепы, хитрого
и коварного сластолюбца, по-моему особо удался автору. Читатель начинает остро
ненавидеть предателя Родины и обманщика Марии.
С большим мастерством Пушкин создал в своей
поэме и образ Карла XII, подчеркнув его личную храбрость наряду с честолюбием и
легкомыслием.
<u><span>Гениальное
и великое произведение достойно быть прочитанным и осмысленным.</span></u></span></span>
Школа научит тебя всему,если ты не будешь ленится.Если мы не будет учится мы не сможем поступить в универ ,здать ЕГЭ,ВПР,ОГЭ.Самое главное не ленится!
Повесть о настоящем человеке
Царь Грозный,Князь Михайло Репнин,опричники
Соціально-економічні умови розвитку західноєвропейської духовної культури доби Просвітництва. Просвітництво - прогресивна ідейна течія епохи становлення капіталізму, пов'язана з боротьбою проти феодальних порядків. Вона мала такий величезний вплив на всі сфери духовного життя суспільства, що й саму епоху називають епохою Просвітництва.
Хронологічно - це приблизно друга половина XVII-XVIII ст. Період характеризується подальшим зростанням і зміцненням національних держав Європи, докорінними економічними зрушеннями, бурхливим розвитком промисловості та напруженими соціальними конфліктами.
Із становленням у Західній Європі буржуазного суспільства ідеї Просвітництва розвиваються спочатку в Англії, потім у Франції, пізніше в Німеччині, Італії та в інших країнах.
Характерною рисою Просвітництва було прагнення його представників до перебудови всіх суспільних відносин на основі розуму, «вічної справедливості», рівності та інших принципів, що, на їх думку, випливають з самої природи, з невід'ємних «природних прав» людини.
Рушійною силою історичного розвитку і умовою торжества розуму просвітителі вважали розповсюдження передових ідей, знань, а також поліпшення морального стану суспільства. Вони прагнули розкріпачити розум людей і тим самим сприяли їх політичному розкріпаченню. Просвітителі вірили в людину, її розум і високе покликання. В цьому вони продовжували гуманістичні традиції доби Відродження.