Таємне товариство боягузів - неймовірно цікава книга. Вона вражає своєю оригінальністю ідеї, та несподіваними сюжетними поворотами. Цей твір по справжньому щось нове в українській літературі
На малюнку бачимо: 1. Баба сидить на печі. 2. Кіт лежить на лаві біля печі. 3. На стіні висять рушники. 4. На печі намальовано український орнамент. 5. Прядеться кужель...
Він навчався живопису у Вільно, де кілька років прожив із паном, а в Петербурзі Енгельгард віддав свого кріпака на чотири роки в науку до модногона той час майстра Ширяєва. Учитель доручив учневі виконувати найпростіші роботи - змішувати фарбу, фарбувати стіну, огорожі, підлоги, дахи, хоч на той час Тарас був уже досить вправним художником.
<span>Увесільних піснях уславлювались молодий і молода на адресу яких висловлювали побажання</span>
У творі ми зустрічаємо насичену кольорами та звуками картину. Пам’ятаємо, що вона має символічне значення. Таке ж навантаження несе і образ вітру.(«Що не кажіть, а він живий, той вітер. Він летить іздалеку, понад тихими селами, і забирає по дорозі, всичує в себе і тишу села, і клекіт міста, шемрання темного лісу, дзюрчання вод і дзвін стиглого колоса. Він несе в собі гомін землі, від тихого бриніння мушки до гуркоту грому, від скритого зітхання серця до крику смертельної розпуки»).
Образ вітру є символічним, адже вітер – всемогутня сила, справжній володар, непідвладний часові. Він здатен бути скрізь, ставати свідком людського щастя та горя, перемоги та поразки. Вітер може підняти бурю на морі, примусити людину змінити свої плани.
Символічний образ вітру ніби продовжує образ космічного польоту. І в цьому космічному вихорі десь загубилися і долі, і кохання двох невмираючих сердець – Остапа і Соломії. Такий романтичний, піднесений образ природи підсумовує розповідь про трагічне кохання. Він своєрідним чином пов’язує різних людей, континенти, різні часи в одне ціле. Так у творі вимальовується і образ часу та вічності. У народній творчості вітер – символ волі. Тому автор використовує для тог, Щоб підкреслити, що Остап на все життя зберіг любов до волі. Остап живе «серед розлогих просторів», «в царстві вітру, який «несе в собі весь гомін землі... від скритого зітхання серця до крику смертельної розлуки. Треба тільки уміти слухати»).