В нашому сучасному житті, де так багато несправедливості, зла та байдужості, ми часто не замислюємось над своїми вчинками чи словами. Але так хотілься б, щоб всі люди навкруги були добрішими, привітнішими, щирішими, щоб не сиділи в своїх домівках, а більше спілкувались з друзями та більше творило добро.
Адже, не дивлячись на всі наші життєві негаразди ми маємо пам"ятати: "головне - завжди залишатися людиною!".
Два хлопця пійшли в осіній ліс . вони там зробили пікнік .
- слиш саня , тобі тут подобається ? - спитав вася .
- а як же , тут дуже гарна природа , добре повітря . - відповів саня
- мені тут теж подобається . - сказав вася .
- може пійдемо на річку ? - спитав саня
- пійшли . - сказав вася
- тільки я вудки візьму , пійшли зі мою ? - спитав саня .
-пійшли . - з радістю відповів вася .
Мед солодкий, а сіль солона.
Не всі успішні люди досягали своєї мети з допомогою власних сил. Не потрібно пояснювати як багато зірок естради дійшли до своєї популярності. Але є дійсно такі Великі люди, які боролись за визнання і вони його отримали. До прикладу Т.Шевченко як доля його ображала, через скільки випробувань йому довелось пройти, як його принижували пани, забороняли займатися справою,яку він любив, всі його гнобили і лише деякі люди з таким же відкритим серцем і душею, не боялись читати його твори, прислуховуватися до них та вставати у бій за Батьківщину. Скільки їх було? Двоє, троє? Чи десятеро? Його вірші дуже актуальні в наш час і лише черз роки ми почали помічати якою сильною, вольовою і головне талановитою людиною він був. Ось його можна і поставити до прикладу як успішну,видатну людину,він проходив між краплинами дощу, підлаштовувався під різні ситуацій, йшов на компроміс, страждав, отримував покарання, але вершив своє діло мудро і беззаперечно.Але він не робив одного - він не кривив душею. Т.Г.Шевченко робив все від серця, писав те що є, небоячись мати неприємності та покарання.
Дійсно успішна людина, буде досягати всього сама, не буде прикидатися іншою, не буде підставляти заради цього інших людей, вона буде відкрита до небезпеки, пригод, неприємностей і буде робити це з чистою душею, знаючи, що за щастя ми маємо платити і ніхто не зможе зробити це за нас..
Так, на мою думку, вони потрібні. Люди, що пережили війну у такому ранньому віці, не мали дитинства. Вони вирішили під звуки перестрілок, а день без смерті когось із рідних вважався святом. Звісно, дорослі люди зробили більше для нашої свободи, але діти війни на все життя залишилися з моральною травмою, що може залишити їх без роботи і лише зі спогадами про близьку смерть