Коли я була ще зовсiм маленькою дiвчинкою, то мала багато ляльок. Всi
вони були рiзного розмiру й рiзного виду. Вони були такi рiднi менi,
гарненькi, я ïх любила сильно. Але був у них один недолiк: всi вони
мали лише по одному платтю. Деякi були одягненi в спiдницю й блузку, але
теж не мали одягу на змiну. Це мене засмучувало, i тому я вирiшила
допомогти ïм: власноручно створити для них щось новеньке. Моя мама
тодi пiдтримала мене й дала якихось клаптикiв тканини. Всi вони були
рiзнобарвнi i яскравi. Дуже тодi вони менi сподобалися! Я iз заохоченням
узялася за роботу. Перше плаття, що я зробила, було не дуже гарним i
витонченим, але менi воно дуже сподобалося, тому що я сама його
придумала, сама викроïла, сама змiтала й сама зшила на своïй
дитячiй швейнiй машинцi. Так це й почалося. Я шила рiзнi види одягу
для своïх ляльок: плаття, блузки, спiдницi, штани, i чим бiльше я
придумувала й шила, тим бiльше це менi подобалося. До того ж, чим бiльше
я працювала, тим краще в мене виходило: фасони були усе оригiнальнiше, i
шити я вмiла вже набагато краще, нiж спочатку. Мама навчила мене рiзним
видам шиття вручну, i тому я доповнювала машинне шиття ручним
орнаментом. Якось у школi я побачила оголошення про курси шиття. Вони
проводилися прямо в нашiй школi, у кабiнетi працi. Я довiдалася у
вчительки, у якi днi й у котрiй годинi вони проводяться. Також я
запитала, що ж менi знадобиться для занять. Вона вiдповiла, що менi
потрiбнi будуть мiлiметрова лiнiйка, сантиметр, бiльший зошит з полями
зсередини, нитки, голки, папiр для викрiйок, i, саме головне —
тканина. Разом з мамою ми купили все необхiдне… На заняттях ми
вивчали склад рiзних тканин, учили знаходити напрямок ниток у тканинi,
учителька показувала нам, як правильно наметувати вирiб, показувала
рiзнi способи, як це можна зробити. Перше, що я пошила пiд ïï
керiвництвом, був фартучек. Я була дуже задоволена, тому що вiн вийшов
саме по менi, був приємного рожевого кольору й всi шви в мене
вийшли такi ровненькие! Удома я вирiшила небагато змiнити фасон цього
фартучка, менi було цiкаво самоï, без чиєïсь допомоги,
зробити це. Я вже знала, що треба взяти за основу викрiйки, тому менi
було неважко побудувати небагато не таку, як ми робили на заняттях. За
два вечори я пошила фартучек, але зовсiм iншого фасону. Я подарувала
його бабусi на день народження, вона була дуже задоволена й сказала, що
в мене є дарування до цього. Менi було дуже приємно чути
такi слова. Потiм ми навчилися шити спiдницi, штани. I завжди вдома я
робила щось несхоже на те, що ми проходили на курсах, i завжди менi це
приносило задоволення й радiсть. Зараз ми вчимося шити плаття, i це дуже
цiкаво для мене, хоча й складнiше, нiж пошити спiдницю. Мама вже
дозволяє менi користуватися ïï швейною машинкою й це
дуже добре, тому що я можу все робити будинку — вiд моделювання
фасону й викрiйки до самого шиття, i не треба вже спочатку вдома
кроïти, а потiм строчити в школi. Коли я закiнчу школу, то хочу
бути дизайнером одягу, тому що це менi дуже подобається i я
вважаю, що зможу багато досягти в цiй областi.
Стюардеса або стюард (бортпровідниця, бортпровідник) - спеціалісти рядового складу на водних суднах і повітряних лайнерах, що виконують роботи з обслуговування пасажирів. У вересні 1998 року на асамблеї Міжнародної організації цивільної авіації ІКАО представники всіх держав погодилися вважати, що наявну офіційну назву професії стюардеса і стюард - Flight Attendant (букв. переклад - "льотний помічник") слід замінити на Cabin Crew (букв. переведення - "екіпаж салону лайнера") для того, щоб підвищити роль і статус цих фахівців у забезпеченні безпеки на борту повітряного лайнера.
Основне завдання бортпровідників - зробити все можливе, щоб пасажирам на борту авіалайнера було комфортно, і при цьому - простежити за дотриманням пасажирами правил техніки безпеки. Бортпровідники відповідальні за безпеку пасажирів впродовж польоту, а в разі ЧП зобов'язані надавати пасажирам допомогу.
Стати стюардесою може далеко не кожна дівчина. Кандидати повинні відповідати значному переліку параметрів: вік - 21-30 років, зріст - 164-175 см, вага - 54-65 кг, приємної зовнішності, правильної постави, відсутності різних дефектів - шрамів, опіків, а також татуювань та пірсингу на видимих частинах тіла.
Окрім фізичних параметрів, оцінюються особисті риси і комунікативні здібності. Претендентові також необхідний диплом про вищу освіту - в окремих випадках можуть зробити виключення для студентів останніх курсів– знання російської, української і англійської мов. Також авіакомпанії звертають увагу на громадянство (воно має бути українським) і відсутність судимості.
При працевлаштуванні конкурс зазвичай складається з трьох етапів: співбесіди, психологічного тестування і медкокісії. В ідеалі, кандидати повинні бути привітними, урівноваженими і абсолютно здоровими.
<span>Відбір кадрів</span>
Ответ:
1) Зелені трави, зелені перці, зелені ліси ;
2) Сумний настрій, сумний хлопець, сумний день
Объяснение:
Раз міняти прикметники ми не можемо, будемо міняти іменники