Ответ:Мне кажется, что она [опера] осуждена на неуспех и на невнимание массы публики. Содержание очень бесхитростно, сценических эффектов никаких, музыка, лишенная блеска и трескучей эффектности… Я… писал «Онегина», не задаваясь никакими посторонними целями. Но вышло так, что «Онегин» на театре не будет интересен. Поэтому те, для которых первое условие оперы — сценическое движение, не будут удовлетворены ею. Те же, которые способны искать в опере музыкального воспроизведения далеких от трагичности, от театральности, обыденных, простых, общечеловеческих чувствований, могут (я надеюсь) остаться довольны моей оперой
Объяснение:
"Лучче ж би потятим бути,
аніж полоненим бути".
"Слово..."
Кожний народ має свої погляди на моральні якості людини. Ці погляди передаються з покоління в покоління, шліфуються і збагачуються. Одним із найбільших скарбів українського народу є середньовічна поема "Слово о полку Ігоревім". Наш народ може пишатися своїми літературними і мистецькими традиціями, адже "Слово..." — це єдина пам'ятка Київської Русі, яка здобула всесвітню славу.
З поеми ми дізнаємося про життя українського народу в сиву давнину, про його героїчну боротьбу із зовнішніми ворогами і внутрішніми феодальними чварами. У творі невідомий автор змалював героїчних захисників Руської землі, які в XII столітті вели боротьбу з половцями.
Автор із любов'ю зобразив наших героїчних предків. Перед нами виразно виростають мужні постаті, які однаково впевнено тримали в руках спис і рало. Як же треба було любити рідну землю і її народ, щоб створити такі образи!
Серед усіх персонажів твору виразно виділяється хоробрий князь Ігор Святославич. Читаючи твір, ми уявляємо його на чолі відважної дружини, яка вирушила у похід проти ворогів.
Новгород-Сіверський князь із перших рядків поеми постає перед нами як патріот: він мужньо боронить рідну землю від найзапеклішого ворога — половців. Своїм найсвятішим обов'язком Ігор вважає захист батьківщини. Він готовий віддати життя за ЇЇ свободу:
"Сповнившись ратного духу,
він навів свої хоробрі полки
на землю Половецькую
за землю Руськую".
Князь Ігор — вірний син Руської землі. Потрапивши у полон, він не втрачає надії повернутись на батьківщину, навіть подумки долає перешкоди:
"Ігор спить,
Ігор не спить,
Ігор мислю поля мірить
од великого Дону
до малого Дінця".
Такими ж вірними патріотами рідної землі були і його воїни. Вони готові віддати життя за честь батьківщини. Тому рішуче і відважно дві доби б'ються вони з кочівниками.
Ігор — безстрашний і рішучий. Ці його риси найповніше розкриваються перед початком походу на половців. Він не зважає на віщування природи, а прагне досягти своєї мети. У бою Ігор поводиться як мужній і хоробрий воїн. Моральною і фізичною силою князів Ігоря і Всеволода захоплюються і сам автор, і київський князь Святослав, який говорить: "Ваші хоробрі серця в жорстокім харалузі сковані, а в смілості загартовані".
Благородство штовхає Ігоря на допомогу Всеволоду, адже князь розуміє, як потрібні в бою взаємодопомога і взаємовиручка: "Ігор полки завертає, жаль бо йому милого брата Всеволода".
Але поряд із позитивними рисами Ігор має і вади. Честолюбство і нерозсудливість стали причиною поразки. Адже він виступив у похід сам, не порадившись ні з ким, навіть із київським князем. Самовпевненість і нехтування попередженням природи дорого обійшлися руському війську, про що у творі говориться так: "Ігоря хороброго полку — не воскресити!" Отже, прославляючи мужність і патріотизм князя Ігоря, автор засуджує його легковажність, честолюбство, підкреслюючи, що тільки спільними зусиллями русичів можна подолати ворога.
Більше восьмисот років минуло з часу написання "Слова о полку Ігоревім", а воно живе і хвилює серця людей.
Після знайомства з образом Ігоря у мене з'явилося переконання у непоборності народу, який має таких мужніх захисників. Образ Ігоря близький мені своїм глибоким патріотизмом, відданістю рідній землі, незламністю і відвагою......
1)Потому,что в то время Ивана Сусанина убили и как будто он читает молитвы перед смертью.
2)Грусть о смерти Ивана Сусанина,вызывает очень горестные и тронутые чувства.
1) Вид сценического искусства, спектакль,содержание которого воплощается в музыкально-хореографических образах
2)сказка Эрнста Теодора"Щелкунчик" в переложении Александра Дюма. Либретто по мотивам этой сказки написал Мариус Петипа
3)вроде пастушка,это не точно
4)шоколад чай кофе драже (вроде)
5) Рождества
6)челеста
7)два акта,три картины
8)испанский танец (чай-китайский,кофе-арабский)
9)арфа
10)Первая постановка: 6 (18) декабря 1892 года, Мариинский театр, Санкт-Петербург, Российская империя.
удачи ❤️
Тритоны: соль, до (диез) > фа (диез) , ре (ув. кварта) . до (диез) , соль > ре, фа (диез) (ум. квинта) . си-бемоль, ми > ля, фа (диез) (ув. кврата) . ми, си-бемоль > ля, фа (диез)
Характерные интервалы: си-бемоль, до (диез) > ля, ре (ув. секунда) . до (диез) , си-бемоль > ре, ля (ум. септима) . си-бемоль, ми > ля, фа (диез) (ув. кврата) . ми, си-бемоль > ля, фа (диез) . Си-бемоль, фа (диез) > ля, фа (диез) (ув. квинта) , фа (диез) , си-бемоль > фа (диез) , ля.
<span>D7: ля, до (диез) , ми, соль > фа (диез) , ре, ре, ре. D56: до (диез) , ми, соль, ля > ля, фа (диез) , ре, ре. D34: ми, соль, ля, до (диез) > ре, ля, фа (диез) , ре. D2: соль, ля, до (диез) , ми > ре, ре, ля, фа (диез). </span>
