У нашому класі багато дітей, але серед усіх відрізняється моя сусідка по парті. Вона невисокого зросту, струнка і тендітна, дуже симпатична та ввічлива. Вона мені одразу сподобалася, бо була не така, як усі, її довге чорне волосся підкреслює контури обличчя та виразність погляду. Очі неймовірної глибини, привітні та лагідні. Носик невеликий та трохи кирпатий, він дуже кумедно морщиться, коли вона починає сердитися. З нею залюбки спілкується весь клас, у навчанні дуже сконцентрована, наполеглива та старанна.
Це речення розповідне.
Що <span>потрапило восени під велику грудку землі?
Яке </span><span>зернятко потрапило восени під велику грудку землі?
Коли </span><span> маленьке зернятко потрапило під велику грудку землі?
Куди потрапило маленьке зернятко восени?</span>
Вечері я гуляла з друзями в парку і побачила на лаві забуту книгу. Мені стало цікаво і я розгорнула її. Книжка була у стилі фентезі і це мені сподобалось, якийсь у цьому був таємний зміст. Я забрали книжку додому і з захопленням прочитала за декілька днів, книжка виявилась дуже цікавою. Потім, я щовечора приходила до парку і сідала на ту саму лаву, в очікуванні зустріти господаря книжки. Одного вечора мені пощастило. До лави підійшла дівчина трохи старша за мене і побачивши в моїх руках книжку, посміхнулась і розповіла про те, як вона вже не сподівалась відшукати її. Ми багато розмовляли і знайшли багато спільного в нашому світогляді і інтересах. Ось така в мене була історія і я завдячую їй маленькій книжці, що я вирішила повернути.