1. В<span>аріант, який є закінченням визначення.
Чуже мовлення, передане дослівно, без змін, називається…
</span><span> </span><span>Г)
цитатою.</span>
<span>
2. </span>Рядок, де є непряма мова: <span>
</span> <span>B)
Варвара запитала у начальника, чи можна послати телеграму в Москву: у неї там
занедужала мати (Л. Первомайський).</span>
<span>
3. </span>Рядок, у якому цитату записано правильно:<span>
</span> <span>Б)
«Найбільше і найдорожче добро в кожного народу – це його мова…» – писав Панас
Мирний.</span>
<span>
4. </span>Речення, яке відповідає схемі: «П», – а.
Б) «Ніщо так не красить людину, як натхнення», – подумала Ярослав<span>на (О. Гончар).</span>
<span>
5. </span>Речення, де правильно розставлено всі знаки при прямій
мові:<span>
</span> <span>Г)
Бабуся питає: «А що, дітки? Чого прийшли, мої соколята?» (Марко Вовчок).</span>
<span>
6. </span>Речення, у якому допущено помилку при заміні прямої
мови непрямою:<span>
</span> <span>B)
Карпо запитав, чи будете ставити паркан, чи без паркану обійдеться.
7. </span>В<span>ідповідність між поняттями та прикладами.
</span><span> 1)</span>
Пряма мова: Г.<span>
</span><span> </span><span>Г) «Та чим же я вам досадив?» – Ягнятко, плачучи,
питає (Л. Глібов).
</span> 2) Діалог: В.<span>
</span><span> </span><span>В)
– Добридень дідусю! – вітається хлопчик.
</span> <span>– Добридень, синку! – радіє дід. – Сідай, я
тебе яблучком почастую з медом (О. Іваненко).
</span> 3) Непряма мова: А.<span>
</span><span> </span><span>А) Мати через пліт запитала сина, куди він зібрався
(М. Стельмах).
</span> 4) Цитата: Б.<span>
</span><span> </span><span>Б) М. Рильський говорив, що «слово «вчитель» з
давніх-давен користується великою шаною у народі».</span>
<span>
8. </span>В<span>ідповідність між схемами та реченнями
</span> 1)<span> А: «П!»
</span><span> </span>Б) І голос сильний нам з гори, як грім, гримить: «Лупайте цю скалу!» (І.
Франко)
2) «П!» – а.
Г) «Здоров був, любий!» <span>– жінка говорила, а в голосі її сльоза бриніла (Леся Українка).
</span> 3) «П, – а, – п?»
Д) «За що ж, – хто-небудь попитає, – Зозуля Півня вихваляє?»<span> (Л. Глібов).
</span> 4) «<span>П, – а. – П!»
</span> B) «Мої друзі – вбогі бідолахи, – говорить Кармель. – От мої друзі!»<span> (Марко Вовчок).</span>
<span>
9. </span>В<span>ідповідність між реченнями та розділовими знаками,
пропущеними у них.
</span> 1) Кома:
В)
«Я цієї пісні ніколи не чув(,)<span> – сказав студентові Тарас. – Ви її всю
знаєте?» (О. Іваненко)
</span> 2) Двокрапка:
Д)
Зозуля прилетіла до чорного Дрозда, питає(:)<span>
«Що ти робиш?» (Г. Сковорода)
</span> 3) Лапки:
А)
«Прощай, Самсоне! – крикнула зрадлива. – Ти думав, що
для тебе я забуду родину?(»)<span> (Леся Українка)
</span> 4) Тире:<span>
</span> Б)
«Чого ж тебе понесло в поле? Чого?» (–)<span> допитувалась
мати (С. Васильченко).
</span>
