Среди типов поселений, в которых жили крестьяне, можно выделить следующие:
а) село – 20–30 дворов, центр церковного прихода. Как правило, село было центром вотчины;
б) слобода – поселение крестьян, призванных на льготных условиях из других земель;
в) деревня – 3–5 дворов. Название происходит от слова "дерть" – целина. Деревни обычно возникали в результате перехода крестьян на новые земли;
г) починок – 1–3 двора. Термин возник от слова "почну" – начать. Это маленькое поселение на свежевозделанной земле;
д) пустоши, селища, печища – запустевшие, брошенные поселения. Они различались по степени опустошенности. Земля пустошей еще вносилась в земельные переписи как пригодная для сельскохозяйственного использования, а печище считалось совсем погибшим – от него оставались только сгоревшие остовы печей.
Людина спочатку, будучи істотою цікавим, цікавився історією. І не важливо, чия це історія. Історія людини, держави, а може й усього світу. Адже заглянути в минуле, повчитися помилок предків, отримати уроки невдач і падінь, проаналізувати ситуацію в сьогоденні - ох як буває необхідно. Де ще брати рада, як не у історії. Минуле не змінити, як не старайся, а ось сьогодення і, тим більше, майбутнє, поки воно не стало минулим, людина змінити в силах. Ну, і, нарешті, порадіти, загордитися своїми предками. Відчути себе спадкоємцем великих традицій і звичаїв, зрозуміти закономірності перетворення ідей у матеріальні речі і вчинки, усвідомити свою причетність до подій у сьогоденні і відповідальність за це перед своїми нащадками. Все це надає історія, постійно доводячи свою необхідність не тільки в наукових колах, але й у справах житейських, побутових. Історія не раз показувала свою циклічність. Різниця лише в часі та персонажах. Але події-то повторюються. І повторюються із завидною періодичністю. Адже не можна ж сказати, що історія не показує нам часів, наприклад, розпаду єдиної держави на окремі і незалежні території? Не можна. Було таке вже. Або, наприклад, спроби експансії Російської держави з боку країн Європи? Теж було. І неодноразово. І таких прикладів, якщо придивитися уважніше, можна знайти величезну масу і, відповідно проаналізувати: як всі ці речі «проходили», як їх допускали, як з них викручуватися. Уроків маса і відносяться вони не тільки до держави в цілому, але і до конкретної людини. Адже не дарма авторитетні вчені порівнюють життя та функціонування держави з життям і функціонуванням окремої людини. Зрозуміло, звичайно, що досконально, у всіх проявах та варіаціях, історію вивчити просто неможливо. Адже не можна з точністю стверджувати, про що думав і що відчував той чи інший персонаж, або що послужило поштовхом до певних дій і які причини у цього поштовху, оскільки історія є не тільки списком дій, розташованих у хронологічному порядку, але і переплетенням набагато більшої кількості факторів, ніж час, місце розташування та площу. З одного боку це робить важчою вивчення історії , А з іншого, робить цей процес неповторно цікавим та інтригуючим, оскільки, розуміючи причинно-наслідкові зв'язки стався в той чи інший період події, стає ясно і зрозуміло, що предки були далеко не відсталими дикунами, а могли, знали і вміли щось таке, що стане в нагоді скрізь і в усі часи.
Начало средневекового периода в истории Западной Европы относится к V-X вв., т. е. к эпохе становления феодального уклада жизни, сменившего рабовладельческую формацию. Результатом этого процесса явилось возникновение двух антагонистических классов: крестьян и феодалов, в руках которых постепенно сконцентрировалась военно-административная власть, тогда как деятельность земледельцев ограничивалась лишь сферой производства сельскохозяйственных продуктов и связанных с ними предметов ремесла. Процесс феодализации сопровождался распространением христианства. Христианская церковь была его идеологической базой, одной из важных сил, способствовавших установлению нового правопорядка. В период активного строительства городов, связанного с дальнейшим развитием производительных сил и отделением ремесла от сельского хозяйства, феодальные замки стали центрами концентрации торгово-ремесленного населения. Оживились в этот период и некоторые старые римские города (Милан, Флоренция, Парйж, Кельн, Лион, Лондон).
Средневековые города в западной Европе развивались постепенно и последовательно наращивавшим свою территорию. Так и мы, в поиске квартиры - осваиваем новые предложения. Например, по запросу недвижимость Киев или Львов предложений много, но найти то, что подходит - очень не просто. Но вернемся к Западной Европе. Как складывалась структура этих городов и чем руководствовались их строители в своей повседневной практике? Стремление горожан к корпоративности, диктуемое самой городской жизнью, нашло отражение в планировочной структуре и в архитектурном облике средневековых поселений. К этому следует добавить феодальную иерархию, которая даже в тех случаях, когда города имели полную муниципальную самостоятельность, все же имела место. На примере Парижа туристы и путешественники могут заметить общую канву формирования средневекового города, однако и этого уже достаточно, чтобы понять, что западноевропейский город XIII-XIV вв. был неоднороден. В нем имелись феодальные элементы и элементы раннего буржуазного общества. Именно в этом заключалась наиболее характерная особенность такого сложного социально-экономического феномена, каким был средневековый город.