Перш ніж у кожної тваринки є своя мова, але вони спілкуються на жаль тільки між собою.
Кожен з нас говорить з домашніми тваринами.Це собачка ,котик.Але чи розуміють вони розуміють нас?..
Мені здається, що ми розуміли один одного і краще ставилися до тварин.А також ми зуміли їх дресурувати повчати чогось.
Надіюся і без цього ми зрозумієм одне одгого і будем краще ставитися до наших чотирилапих друзів!
Є таке прислів'я — "Людина вчиться на своїх помилках". Справді, це є так. Бо
коли людина сама усього не побачить, сама не потрапить у скрутну ситуацію, вона ніколи не зробить правильних висновків для себе.
Доречним тут є вислів "Не позичай у сусіда розуму". Це означає, що треба жити своїм розумом, перевіряючи все на своєму досвіді. Є чимало тому життєвих та історичних прикладів. Наприклад, колись Аристотель написав, що муха має вісім ніг. Це , ствердження у європейському науковому середовищі не піддавалося сумніву аж до XIX сторіччя, хоча, здавалося б, чого простіше — зловити муху та полічити її ноги, щоб упевнитись, що їх усе-таки не вісім, а шість. Але це означало б посягнути на авторитет самого Аристотеля та зганьбитися перед колегами-вченими. Натомість один італійський натураліст, якому, мабуть, ніколи було читати Аристотеля, спіймав таки муху та полічив її кінцівки.
Це вчить нас не покладатися на думку та розум "сусіда". Бо коли самі не "порахуємо кінцівки", так ніколи і не дійдемо до істини.
У моєму класі всі дуже дружні, ми допомагаємо один одному. Хлопчики допомагають дівчаткам носити портфелі, а дівчатка допомагають у навчанні. Наша вчителька найкраща, вона дуже добра і чуйна. Мій клас найкращий!
Ще з далекого минулогго до нас дішла мова. Люди навчилися розмовляти і спілкуватися між сбою. Кожна мова унікальна по своєм, наприклад італійська є дуже лагідної, французька-сова кохання, китайська- одна із н
айскладніших у світі. Для свого розвитку потрібно багато читати, зокрема літературу, літописи, казки і все інше. Але є такі слова, які важко зрозуміти, в цьому нам помагає словник.
На мою думку кожна людина повинна мати словник, і небоятися у нього заглядати, оскільки це є невичерпне джерело знань. Він досить складний, багато незнаходять у ньому нічого цікавого. Про те, це не так він є дуже ццікавим і захоплюючим, просто ми нерозуміємо суть, оскільки не читаємо його. Без словника ми б незнали значень тих, чи інших слів.
Не потрібно нехтувати ним, оскільки багато поколінь старалися, віддавали своє життя за те, щоб записати щось нове, донести це до людей. Але нажаль цього нерозуміють у теперішньму світі. Єбагато уже мов, яких забули саме через те, що нехтували ними. Перш за все так непотрібно робити. Хто ж може подумати, що за декілька столітть пропаде його мова і це все буде черз те, що вони нехтували нею.
На даний момент є дуже так званих “суржиків”- змішаних мов. Я вважаю, що це одна з причин занепаду її. Оскільки люди забувать, що є їх слова, на їхній рідній мові, вони використовують ту, яка їм довподоби. І це є неправельно.
Я вважаю, що в майбутньому люди замисляться над цим питанням і небудуть так боятися заглянути в словник і дізнатися щось нове для себе, а можливо і записати, щоб про це дізналися інші.
Що я хотіла у собі змінити
Практично у кожної людини є свої певні недоліки. Дуже часто вони стосуються зовнішнього вигляду. Для прикладу, дуже товста людина завжди прагне скинути зайву вагу, а худа навпаки набрати. Це все можливо, але для виповнення цієї мрії треба прикласти чимало зусиль.
Підлітки завжди прагнуть виглядати як дорослі. А чи потрібно поспішати. Я думаю ні, це є непотрібною тратою часу. Зміна кольору волосся, зачіски та новий одяг – це всього лиш имидж.