Ответ:
«Скільки цукерок я можу скуштувати?» - спитала Катерина
Объяснение:
Кожна людина є якимсь своєрідним індивідумом. Вона відрізняється своїм виглядом а також душею і характером. Є люди які мають хороший характер а є люди які мають поганий характер. Люди які мають ноганий характер зтикаються з багатьма різними моральними і фізичними проблемами і не знають як з ним жити. Як що людина такою народилась це не значить що все втрачено.Просто треба перед усім вміти контролювати свій характер і негативні емоції.Хотіння до кращого може в людині змінити все і також характер.В першу чергу людина має сама до себе достукатись зрозуміти чи правильно вона робить чи не хоче вона в собі якихось нових змін. Жити з поганим характером не так просто як здається. Треба мати певний позитивний моральний настрій і стримувати його поряд з людьми. Кожна людина знає сама себе і знає як правильно керувати своїм негативом. І інколи з негативними людьми можна найти багато спільного цікавого доброго.
Проблема батьків і дітей — це вічна проблема людства. Бо як би не
змінювалося суспільство, як би бідно чи багато не жили люди, ця проблема
завжди залишається, тому що діти завжди хочуть жити самостійно: самі
будувати своє життя, робити свої помилки і самі за них відповідати.
І. С. Нечуй-Левицький у повісті «Кайдашева сім'я» показав, як і чим
жило молоде покоління в перші десятиліття після скасування кріпосного
права. Важко було старшому поколінню, а молодому все було вперше: вперше
будували своє життя некріпаками, вперше одружувалися за велінням свого
серця, а не за велінням пана. А старше покоління хотіло, щоб їх слухали,
як все життя слухали вони своїх батьків, пана тощо.
Розпад патріархальної сім'ї — це нелегкий етап у розвитку сімейних
традицій, але життя змінюється і вносить свої корективи. Молоді Кайдаші
хочуть жити по-новому, краще, ніж їх батьки, не хочуть і коритися
батькам, бо вважають, що так, як жили їхні батьки, вже жити не можна —
це вже минуле, а нове життя — будувати їм, молодим. Щоправда, і вони не
знають, як його будувати.
Я підтримую молоде покоління повісті в їх намірах будувати своє
життя самостійно. І тому мені здається, що, одруживши синів, старі
Кайдаші повинні були їх відділити. Однак старшим хотілося керувати
молодими, як ними керували все їхнє життя.
Молоді Кайдаші — працьовиті, люблять свої сім'ї, однак надмірне
прагнення бути самому господарем затьмарило повагу до батьків і все те
хороше, що вони їм дали. Тому мені не подобається, як у боротьбі за
приватну власність вони втрачають подекуди людську гідність.
Більш до вподоби мені Лаврін і Мелашка, бо я люблю людей ніжних,
добрих душею, які мають ласкавий погляд, уміють розуміти прекрасне. Мені
здається, що потрапивши у становище цієї боротьби за «моє — твоє», вони
зуміють все ж таки зберегти любов одне до одного. Карпо і Мотря, на мою
думку, зовсім «зачерствіли», почуття їх любові замінилося матеріальними
цінностями, а їхні діти не бачать батьківської любові й не виховують у
них і любов до близьких, а значить, ростуть вони у становищі нелюбові. І
це, звичайно, дуже недобре.
Я ніколи не міг зрозуміти, як можна підняти руку на людину, яка дала
тобі життя, яка виховувала і доглядала тебе. І якщо вже життя склалося
так, що дружина і матір не розуміють одна одну, то син повинен зробити
все, щоб хоч повагу зберегти, якщо немає любові.
Ось таке моє ставлення до молодих Кайдашів. З одного боку, я їх
підтримую і розумію. З іншого боку, я не можу їм вибачити неповаги до
батьків.
<span>Послідовність розбору </span>займенника<span> як частини мови.</span>
<span> Займенник, його загальне значення.</span>
<span>Початкова форма- я,ми.</span>
