<span>Якщо
подумати, то через пісню можна дізнатися про минуле свого народу. З
давніх-давен щоб зберегти свою історію, люди складали співанки. В них вони
описували своє життя, досягнення та поразки. Безперечно, українська пісня
— це частина духовного життя народу і вона не залишає його ні в радості, ні в
смутку, крок у крок слідує за ним від дитинства до старості. З піснею на вустах
не тільки проводять народні обряди, а й також славлять свої перемоги над
ворогом. Наприклад, у пісні про Устима Кармалюка — «За Сибіром сонце сходить..»
розповідається про видатного « українського Робін Гуда», про війну проти пригноблення нашої віри,
боротьбу проти несправедливості та розглянуто багато інших тем, які не
залишають нас байдужими. Взагалі доля
украïнськоï пiснi сумна i велична. Незважаючи на перешкоди i
лихолiття, вона вистояла i продовжує чарувати своєю красою новi поколiння. На
долю українського народу випало так багато лиха, що вилити його можна було лише
в пісні — тужливій та наповненій смутком. Але не тільки про війну та боротьбу
доносила нам пісня. А не забували про щасливе або безнадійне кохання,
суперництво, життя за нелюбом, підступність злої свекрухи, красу природи. Все
це чітко описується в ліричних та
родинно-побутових піснях («Цвіте терен, цвіте терен», «А я в батька росла»,
«Била мене мати»).</span><span>Ще
великий М. Гоголь писав: «Пісні для України — все: і поезія, і історія, і
батьківська могила». Цими словами відомий письменник підкреслив поетичну
обдарованість українців та вміння нашого
народу відтворити його минуле, зберігаючи для нас, нащадків, події і дух
попередніх епох. </span><span><span>Отже історичні
українські пісні є могутнім, безсмертним духовним джерелом нашого
народу, яке пройшло відстань довжиною в декілька століть, але все ж таки живе і
продовжує розвиватись далі, вбираючи в себе всю красу та суть сучасної епохи,
яка теж наповнена різними колоритними подіями.</span> зобов'язані берегти усну
народну творчість як найдорожчий скарб народу, вивчати, знати її та збагачувати
новими перлинами.</span>
Думаю, что- то можно выбрать из этого
Іван Сила одружився на Мілці. Разом вони поїхали на Західну Україну. Пані Бухенбах шукала нових акторів для свого цирку. Аделія неодноразово просила силача хоч кілька разів виступити на арені, але кожного разу він відмовлявся. Одного разу все ж таки дав згоду. Він мав виступати на найкращий арені Європи – на арені Одеси. Це був цирк на воді. Але все сталося не так як гадалося. Під час виступу якимось чином цирк став йти під воду. Всі, окрім медвежати могли вибратися. Однак, Іван ціною власного життя врятував косолапого. Всі залишилися задовільними, а Сила отримав медаль за спасіння втопаючого.
Маруся Богуславка насправді патриотка
Дорогесенька зимонько! Запрошуємо тебе до нас в гості. Ми так сумуємо за тобою. Діткам так хочеться пограти з твоїм сніжечком, покататися на саночках. А нам, підліткам та дорослим, так хочеться помилуватися твоєю неймовірною красою. Адже ти така гарна, така блискуча. Будь ласочка, прийди.