<span>
1. Спитай себе, дитино, хто ти є, і в серці обізветься рідна мова. І в голосі ясне ім’я твоє просяє, наче зірка світанкова (Дмитро Павличко).
2. Кожне слово — це ніби діамантова намистинка на величезному разку нашої пребагатої мови (Іван Цюпа).
3. Торкнулось серце рідної землі — така велика і така дитинна! (Ірина Жиленко).
4. Красуйся, моя Батьківщино, зорею на гордому чолі (Володимир Сосюра).</span>
Гіркі сльози пролила мама, коли побачила смерть дідуся
1 граматична основа:присудок - пам'ятати; 2 граматична основа:підмет - людина, присудок - має бути; спонукальне речення, неокличне,пояснювальне смислове відношення, відповідає складнопідрядному реченню.
І я заплакав. Я швиденько збігав додому та приніс їсти. Воно наїлося і вже не кричало так ненаситно. Воно було ще таке маленьке та бідненьке. Я захотів його забрати до себе додому. І ми пішли з ним удвох додому, ми були як справжні друзі. Я назвав лелеченя Петриком. Я його годував, доглядав за ним, вигулював та дуже полюбив. І ми все моє дитинство провели разом. А коли наступала зима я забирав його до хати.
<span>1) Він що кішка: як ви його не киньте, всеодно на ноги стає.
2) Або ви, кумо, їжте борщ, а я буду м'ясо, а ні, то я буду м'ясо, а ви борщ.
3) ◦Як ви до людей, так і люди до вас;
4) Ти б, метелику, не дуже пишався, сам учора гусінню був!
5) Скажи мені, хто твій друг, і я скажу тобі, хто ти
6) Ти його в плуг, а воно тобі в луг.</span>
<span> </span>Ану вставай, чоловіче, третій півень кукуріче.
«А я вже перехватив».— «Як?». — «Та з'їв окраєць хліба, та дві паляниці, та два решета гнилиць».
Артіль міцна, як всі за одного, а один — за всіх.
Аршин на піджак, а два — на латки.
Багач! Його сусіда чотирма волами оре!
<span>Балакала-говорила сім мішків гречаного Гаврила.
</span>