слово не горобець вылетыть не спиймаеш. гостре словечко коле сердечко . мова скарб для кожнои людыны
Я відчинив двері на дзвінок. За дверима стояв захеканий мій друг – п’ятикласник Ігор. Ігор дуже любить тварин і пташок. Я подарував йому маленького їжачка, і хлопець приручив його так, що їжачок бігає за ним, як цуценятко. Була в нього ручна галка, що завжди сиділа в хлопця на плечах. Ще Ігор – власник голубів, що живуть у нього під ліжком. Коли мій друг зайшов, він подав мені невелику торбинку, в якій лежала малесенька пташка. Це одна з найменших наших синичок, яка зветься голуба синиця. Але київські птахолови називають її сенчиком. Звідки пішла ця назва, не знаю, але яка ласкава, пестлива назва! Правда, сенчик дуже гарний. У нього тім’я і потилиця блакитно-сині, вузенькі смужки над дзьобиком і над очима білі, вуздечка, смужки за оком і верх шиї темно-сині, животик і груди жовтуваті, хвіст і крила зеленкувато-блакитні. Отак розцяцькований наш сенчік! До того ж він меткий, непосидячий, цікавий, як сам Ігор. Секунди не посидить спокійно. Так сенчік став хазяїном квартири. Він увесь день літає з кімнати в кімнату, залітає у кухню і все підбирає якісь крихти, аби поїсти. Йому хочеться все бачити і знати, бо він дуже цікавий. Усі полюбили сенчіка, хазяїна квартири. А Ігор щодня забігає провідати свою веселу, жваву пташинку (За О. Копиленком).
Артем Кіт, Артемові Коту, Артема Кота і т.д
Човник з звірятками
Плив по морю човник. В ньому було багато смішних звіряток. Акула капітан, сом був коком, матросамм були мавпенята. На ньому було ще дуже багато різних, тварин, птахів, риб, комах і всі вони дружили. Вони весело подорожували і їм було весело. Але чому ж їм було так весело? Напевно вони співали веселі пісеньки, збиралися разом і розповідали цікаві ісорії. Вони були дуже схожі на людей, тому що поводилися точно так само як і люди.
