Ах цей кошмарний вчитель -
Дівчат, хлопчаків мучитель!
Всі їх повчає так вчить.
І як самому не набридне!
Не виглядає він пригнічений -
Від тих же хлопців, дівчат,
До того, хто був страшної занудою,
Приходять послання купою.
Таланти і зовсім бездарності
В них пишуть слова подяки.
Професії немає прекрасніше:
Сьогодні - свято всіх свят!
<span>Поэма "Мойсей" - вершинное произведение Ивана Франка, украшение и гордость отечественной литературы. Это глубокое философское произведение о будущем украинского народа, о взаимоотношениях вождя и народа в процессе настойчивого искания "обiтованої землi", о будущих силах масс, способных выдвинуть из своей среды в процессе революционного движения главарей, которые приведут к победе. </span>
<span>Поэма писалась одним дыханием, на большом творческом подъеме. Этому в значительной мере способствовали тогдашние революционные события, что живо-творной силой воодушевляли мнение поэта. Положена в основу произведения библейская тема, по-своему переосмысленная Франком, приобретает актуальное значение: в старые религиозные обиды и картины Франко вложил новое революционное содержание, глубокую философскую мысль. </span>
<span>В предисловии к произведению I. Франко писал, что основной темой поэмы он сделал смерть Моисея, как пророка, не признанного своим народом. Конфликт Моисея с народом кориниться не в эгоистичных стремлениях его как вождя и пророка. Моисей - воплощение безграничной доброты и преданности своему народу</span>
<span>1) У творі "Різдво" Богдан-Ігора Антонича багато символічних та метафоричних образів :
сани є українським аналогом ясел - "</span><span>Народився бог на санях",
</span>лемки у творі є аналогами вохвів - "Прийшли лемки у крисанях
і принесли місяць круглий", золотий горіх - символ нового життя, а місяць є симолом батьківщии - "У долоні у Марії <span>місяць — золотий горіх"
</span>2) Осип Турянський поклав історичний матеріал Першої світової війни у своєму творі "Поза межами болю". Також, приділив велику увагу людським почуттям та вічним цінностям.
<span>
</span>
Головна думка: засудження жорстокості, ненаситності до грошей, духовної обмеженості. Автор показує згубний вплив грошей на людину, висміює певні вчинки своїх героїв, їх негативні риси.
Місто Хмельницький має більш ніж 500-річну історію і веде свій родовід від невеличкого поселення Плоскирів або Плоскирівці, що виникло в місці впадіння річки Плоскої до Південного Бугу. Дата заснування міста не відома, а от, що стосується першої згадки, то вона відноситься до першої половини XV століття. На той час Поділля стає ареною суперечки між литовськими князями та польським королівством, яка закінчилася на користь останніх. Частина Поділля, включаючи Побужжя, відійшла під владу Корони Польської. Польський король Владислав ІІ Ягайло в 1431 році надає вірній шляхті привілеї на подільські володіння. Серед населених пунктів, що згадуються у документах королівської канцелярії від того року, знаходимо поселення сільського типу (villa) під назвою Ploskir о wcze (Плоскирівці) та відповідний до цього запис: 10 лютого 1431 р. у місті Сопоті король Владислав ІІ Ягайло записує Янові Чанстуловському 100 гривень на володіння ”селами Голисин та Плоскирівці на річці Бог у Летичівському повіті Подільської землі” ("... super villis Holissin et Ploskir о wcze super fluvio Boh iacentu in terra Podoliensi et districtum Latichoviensi sitas"). В роки королювання (1434-1444 рр.) Владислава ІІІ нова згадка – підтверджується право на володіння поселенням, яке вже названо як Ploskirоw – Плоскирів.
Якщо в XV ст. зустрічається подвійне написання назви поселення (двічі – Плоскирівці, чотири рази – Плоскирів), то з XVI ст. і фактично до початку ХІХ ст. вживалася лише Плоскирів. Така назва поселення пояснюється його місцерозташуванням серед грузьких заплав у місця впадіння річки Плоскої до Південного Бугу (тоді річка мала назву Бог). Справа в тому, що ще до початку ХХ ст., Плоска при впадінні до Бугу мала "безіменний" рукав, завдяки якому утворювався природний острів. Ймовірно той рукав у XV – XVI ст. мав назву Рів (до речі, доволі поширений гідронім на землях Поділля), а поселення, що виникло на острові між Плоскою та Ровом, стало іменуватися Плоскирів (Плоскирівці).
Після приєднання Поділля до Російської імперії, 5 липня 1795 р. імператорським указом була утворена Подільська губернія. Один із повітів губернії став називатися Проскурівським, а його центром зазначене місто Проскурів . Отже, с аме в цьому імператорському указі вперше з устріча ється назва Проскурів. Якоїсь с пеціально ї постанови про перейменування Плоскирова в Проскурів не знайдено і нам тепер залишається лише гадати: чи свідомо, чи помилково в російських документах з'явилась нова назва міста. Цікаво, що д еякий час дві назви існували одночасно, але з 1801 року остаточно утвердилася н о ва – Проскурів, яка була співзвучна із словом “проскура” – так українці іменують хлібець, котрий вживається у християнських обрядах.
16 січня 1954 року вийшов Указ Верховної Ради Української РСР: "На ознаменування історичної події – 300-річчя воз'єднання України з Росією і відзначаючи заслуги перед українським і російським народами видатного державного діяча і полководця Богдана Хмельницького, Президія Верховної Ради Української РСР постановляє: перейменувати місто Проскурів у місто Хмельницький, а Кам'янець-Подільську область – в Хмельницьку".
Таким чином, історія Плоскирова – Проскурова – Хмельницького нараховує майже 575 років і містить багато цікавих подій. Для зручності, подамо найважливіші з них у хронологічній послідовності.
