Об"ед..нати
роз"ед..нати
в"ізд-не переноситься
Заграв - в закінчення, основа 'заграв', корінь гра,префікс за.покритий - закінчення ий, крит корінь, основа покрит, префікс по.
Зручний,ясний,темний,широкий,тонкий,сильний
Моє рідне місто — Харків — дуже багате на пам’ятники, є серед них такі, що присвячені видатній, особі, є встановлені на честь якихось подій або й простих людей. Однак серед величезної кількості монументів найулюбленішим є все ж таки пам’ятник, який кожному харків’янину відомий під назвою Дзеркальний Струмінь. Його називають так через те, що струмінь води, котрий спадає невеличким водоспадом із фонтана, є досить широким і тонким, тому справді нагадує дзеркало.
Мало хто знає, якою була історія цього пам’ятника, але всі ми звикли бачити його навпроти побудованого у 1980-х роках театру опери та балету. Зараз його частіше називають Дзеркальний Струмінь, дехто пам’ятає назву Скляний Струмінь, однак офіційна назва цього фонтана-альтанки при побудові була такою — Пам’ятник Перемоги. Улюблений пам’ятник багатьох харків’ян було споруджено 1947 року. За рік до того на місці його створення було закладено сквер Перемоги. Загальний план як скверу, так і самого фонтана розроблявся групою архітекторів на чолі з В. Коржем. Харківський Дзеркальний Струмінь повторює аналогічну споруду в місті Кисловодськ, що в Росії. До шістдесятиліття пам’ятника було проведено його реконструкцію, після якої фонтан заграв новими барвами.
У сучасному місті Дзеркальний Струмінь є визначним місцем. Сквер навколо нього є дуже мальовничим і затишним, незважаючи на близькість до центральної вулиці міста, тому завжди привертає увагу харків’ян. Багато людей домовляються тут про зустрічі, а закохані про побачення, оскільки пам’ятник розташований у центрі міста. Сюди приїжджають молодята, щоб провести першу в спільному житті фотосесію. Кожна екскурсія для гостей міста також має тут зупинку.
Дівчата зібралися в кінотеатр, але на вулиці почало дощити.
-Підемо до мене.- промовила Оленка.
-Ні, на минулому тижні мі вже ходили до тебе!
-Знайшли з чого сваритися,- посміхнувся Іванко.
-Ходімо до мене. В мене ви точно ще не були.- додав ще Іван
Дівчатка підморгнули одна одній та й пішли.
-Ало! Так матуся. до мене в голсті прийдуть Катруся та Оленка.
-Звичайно- відповіла мама.
Коли вони прийшли, почали все роздивлятися.
-Це грамота?
-Так, я її здобув на змаганнях з бігу.
-Ти молодець- додала Оленка.
Від того що його цвалили Іванко весь почервонів.