1. Записати (або назвати) слово.
2. Дати його тлумачення за словником.
3. Вказати, первинне (пряме) його лексичне значення чи вторинне
(переносне).
4. Якщо значення переносне, то визначити вид перенесення.
5. Спробувати своïми словами сформулювати точне контекстуальне
значення слова.
6. Дiбрати синонiми до слова i довести доречнiсть (чи недоречнiсть)
замiни аналiзованого слова дiбраним синонiмом.
7. Перевiрити, чи можливi лексичнi або контекстуальнi антонiми до
аналiзо ваного слова.
8. Встановити походження слова: запозичене чи нi (перевiряти за
словником iншомовних слiв).
9. Вказати, яким є слово: загальновживаним, дiалектним,
професiйним чи термiнологiчним.
10. Визначити, належить до активного словника, до застарiлих слiв чи
неоло гiзмiв.
11. Вказати: вiльне, синтаксично обумовлене чи фразеологiчно звязане значення
аналiзованого слова.
11. Якщо слово має фразеологiчно звязане значення, то вказати тип
фразео логiзму.
12. Знайти стiйкий вислiв за фразеологiчним словником i пояснити його
значення та джерело.
Зразок розбору<span> Життя без книги — хата без вiкна, Тюрма глуха i</span>
темна, мов труна. Крiзь вiкна книг свободи свiтло ллється,
Майбутнього виднiє далина (Д. Павличко). Аналiзується слово
вiкно. У тлумачному словнику дається 4 значення слова вiкно: 1)
отвiр для свiтла i повiтря в стiнi примiщення; 2) отвiр певного
призначення у спорудi, агрегатi, машинi;
13) невеличке озерце, заглиблення в драговинi, болотi; 4) вiльнi для
викладача години мiж двома лекцiями, уроками. У поданому текстi
слово вiкно використане в прямому значеннi (хата без вiкна) i в
переносному (вiкна книг). Вид перенесення — метафора: як
через вiкно хата освiт люється, так i розум свiтлiшає
<span>вiд знань, якi можна взяти з книг. </span>
Ответ:
1. Вік, дата народження
2. Хоббі
3. Що подобається робити у вільний час
4. Електронна пошта
5. Адреса проживання
Потрібно:
Пару раз прочитати, потім передсном прочитати раз 10 і зранку розквзати
Petro [email protected]$$$
Колись, під час грози, влучила в дерево <u>блискавка</u>, зламавши й обвугливши верхівку.
Балади– улюблений вид фольклору й меносу в українців, їх ліричність з елементами епосу і героїки завоювали їм симпатії.
Народна балада – лірична пісня сумовитого характеру з драматично напруженим сюжетом, в якій йдеться про фантастичні або незвичайні події, життєві конфлікти. У центрі балади – завжди індивідуальна, але суспільно значна людська доля. Сюжет у баладі стислий, оповідь зосереджена навколо одного, але найважливішого його вузла, і ведеться вона швидко, без уповільнень.
Найвдаліші балади про козацьке життя, про героїчну смерть на полі бою. Довершеними є балади і соціально – побутового скрещування.
Українські балади багатством поетичних образів, мистецькою довершеністю і мелодійністю займають вагоме місце в світовій літературі. До тогож зміст їх і форма різноманітні.
Українські народні балади відносяться до одного з найскладніших видів усної народної творчості. Складність цього різновиду пісенного жанру полягає в тому, що він увібрав в себе велику кількість схожих рис з інших сюжетних жанрів, таких як ліричні пісні, думи, билини тощо. Отже дати однозначне і точне твердження терміну балада досить важко, оскільки границі та рамки досить розширені. За допомогою балади було і досі залишається досить легко змалювати та описати будь-яку життєву подію, а саме духовну, побутову, суспільну тощо. Майже не існує такої теми, яку не можливо було б оспівати в баладах.
Сильного психологічного ефекту в українських народних баладах досягають за допомогою зображення драматизму подій, душевних переживань та емоційних потрясінь. Подібні ситуації та відчуття притаманні та знайомі кожній людині, тому і відгукувалось переживанням та співчуттям. Всі зображені події, попри елементи незвичайності, можуть мати місце в житті кожної людини.
Українські балади є відображенням душевності, щірісті і сердечної теплоти, поетичноств і мужності, це невичерпне джерело творчого натхненній для поетів і письменників різного часу.
