Question

Виникнення давньоруської держави правління київських князів

Answer 1

Ответ:

Ки́ївська Русь (у джерелах сучасники називали цю державу Русь або Ру́ська земля́[5], стцерк.-слов. Роусь; Ки́ївська Русь — термін на означення цієї держави[6][5][7]) — середньовічна держава у Східній Європі зі столицею в Києві, котра існувала з кінця IX до середини XIII століть. Вона об'єднала під владою династії Рюриковичівсхіднослов'янські та фіно-угорські племена. У часи найбільшої могутності простягалася від Балтійського моря на півночі до Чорного моря на півдні, і від верхів'ї Вісли на заході до Таманського півострова на сході. Сучасні Україна, Росія та Білорусь традиційно вважаються культурними наступниками давньоруської держави.

Становлення Київської держави відбувалося під впливом як політичної самоорганізації племінних об'єднань, так і завдяки активному проникненню в Східну Європу вихідців із Скандинавії (варягів). Роль останніх та походження самої назви «Русь» залишається предметом дискусій. Згідно з традиційною версією, першим правителем держави вважається родич Рюрика князь Олег, який об'єднав у 882 році новгородську північ та київський південь. Сам Київ завдяки стратегічному розташуванню на Дніпрі став столицею. Олег та його наступник князь Ігорздійснювали активні походи на Константинопольта уклали з Візантією низку мирних угод, які розширили торгові привілеї русичів. Після загибелі Ігоря під час повстання деревлян влада опинилась у руках княгині Ольги, головні зусилля якої спрямовувались на стабілізацію держави. Правління її сина Святослава характеризувалось активною воєнною експансією на схід та південь.

Піку могутності Київська Русь досягла за правління Володимира Великого, що переміг у міжусобній боротьбі. Він проводив реформи, спрямовані на консолідацію племен, зміцнення центральної влади та відбиття нападів кочовиків. Іншим рішучим кроком князя стало запровадження християнства та організація давньоруської церкви. Нова релігія інтегрувала під своєю егідою писемність, літературу, архітектуру та мистецтво. Період братовбивчої невизначеності почався після смерті Володимира та захоплення влади Святополком Окаянним, що вбив 3 своїх братів. Князь Ярослав при активній підтримці новгородців та варязьких найманців переміг брата, ставши великим князем у 1019році. При ньому Київ став головним політичним центром Східної Європи, місто зазнало значних архітектурних перетворень. В Київській Русі з'явились перші оригінальні зразки літератури, широко розвивалась освіта та культура, відбулась перша кодифікація юридичних норм. Ярослав підтримував тісні династичні зв'язки з іншими європейськими монархіями.

Після смерті Ярослава у 1054 році його нащадки розділили імперію на окремі князівства, держава вступила в тривалий період занепаду та феодальної роздробленості. Винятком становить хіба що правління Володимира Мономаха та його сина Мстислава, які на певний час спромоглись консолідувати владу. Зміни в торгових маршрутах значно підірвали економічну значимість, тоді як напади половців позбавили багатства й енергії. Суперництво регіональних правителів за титул Великого князя також ослабило дану східнослов'янську державу. В 1240 році більшість князівств внаслідок монгольського вторгнення потрапили в політичну залежність від Золотої орди. Київська державність була продовжена західними князівствами Галичини та Волині, однак в XIV столітті ці землі були поглинуті Польським королівством та Великим князівством Литовським відповідно.