Доброго дня, знову ранок.А я у себе в хаті, книжки читаю, в Криму так затишно що й відпочиваю. О так і почалася ця історія ...
Мій друг одного разу хотіл визвать духів , а я злякався .й спитав : "це безпечно?" , дражащуюмі зубами прошипотів я. "що боїся ?? ",воскликнув він. А я наче маленьке дитинча яке загубилося у лісі.Мені довелося зібрати себе в руки, й бути впевненим що все буде добре.
Він визивав духа , й раптом свіч погасла !! я злякався й під ліжко заліз , а він каже "не бійся це лише перша частина далі буде спикотніше..."
Ось так і закінсився перший день... коли настало 00:00 . мені вже спати хотілося . Й раптом знов погасло світло! я ж швидко побіг на кухню а там... Стареший звір який напав на мого друга . я це побачив й побіг брати вогілля й запихувати чудовиську у пащу ,здоровенну .
Ось так я й врятував свого найкращого друга . С того момента я зрозумів що хочу бути рятівником або поліційським .
[л а н ц(м'яка) у г]- 6 букв, 6 звуків, 4 приголосні, 2 голосні. Наголос на ю.
Я розчісую волосся.
Бабуся зібрала у полі золоте колосся
Сестра вирішила завдвння
Дієпирслівник — особлива незмінна форма дієслова, що позначає додаткову дію або стан, яка супроводить іншу, основну дію.
Дії, названі дієсловом-присудком (основна) та дієприслівником (супровідна) виконуються однією й тією особою або предметом-підметом: Там рідну пісню слихав я, завмерши (М. Рильський ). Зорі мерехтіли падаючи (Григорій Тютюнник).
У реченні дієприслівник найчастіше пов'язаний із дієсловом-присудком і є обставиною: Усяка пташечка, радіючи, співала (Л. Глібов). Ваблять, усміхаючись луки (Олександр Олесь).
Дієприслівники відповідають на питання <em>що роблячи?</em> (кажучи, наздоганяючи) та <em>що зробивши?</em> (сказавши, наздогнавши).
Дієприслівник має ознаки дієслова (час і вид) та прислівника (незмінність, залежність від дієслова-присудка, значення обставини).
Вид дієприслівників залежить від виду дієслова, від якого їх утворено: терпіти — терплячи (недоконаний вид); витерпіти — витерпівши (доконаний вид).
Дієприслівники теперішнього часу означають другорядну дію, що відбувається одночасно з основною: Данило мчить, не оглядаючись (Марко Вовчок).
Дієприслівники минулого часу позначають другорядну дію, яка передувала основній: Розігнавшись, стрибнув Петро (П. Куліш).
Дієприслівник — незмінна форма дієслова, тому він не має закінчення: записуючи, записавши.
У кінці дієприслівників після ч, ш завжди пишуть літеру и: розказуючи, сказавши.
Швидко, швидкий, швидше, швиденько, швидкодія, швидкісний.
Гордо, гордий,гордовитість, гордовито, гордота, гордощі.
Тепло, теплий, тепленько, теплоємкий, теплоємкість,тепловізор, тепловіддача.