Кожен народ має свої книги, що беруть витоки з далекого
та стародавнього фольклору. Національні літератури відображають специфіку життя
– образ думки людей різних країн, їх культуру, побут і традиції. Мистецтво
слова кожного народу оригінальне і своєрідне.
Але є проблеми, які хвилюють всіх людей у всі часи,
незалежно від їх національності, умов життя, соціального стану. Кожне покоління
знову і знову ставить перед собою глибокі філософські питання: що є життя і
смерть, що є любов, як влаштований світ і людина, в чому сенс життя, які
цінності стоять вище всього, що є Бог... Ці питання відображаються, в тому
числі і в літературі, і носять назву «вічних мотивів».
Одним із загальновизнаних геніїв світової літератури, що
розкрили глибини людської душі, є англієць У. Шекспір, який жив у 16
столітті. Його п'єси – глибоко філософські твори, що зачіпають важливі питання
буття. Так, трагедія Шекспіра «Гамлет» малює вічний конфлікт, протиборство
людини і навколишнього світу.
Герою трагедії, молодому принцу Гамлету, відкривається
страшне: він дізнається, що його батька в боротьбі за престол отруїв рідний
брат. У цьому злочині брала участь і мати Гамлета – королева Гертруда.
Юний герой знаходиться в жаху і повній розгубленості. Він
розчаровується у всьому світі і всіх людях – чого можна очікувати від них ,
якщо найближчі виявилися підступними і цинічними зрадниками?
Таким чином, Гамлет виявляється один на один з
несправедливим світом, а, вірніше, зі своїми ілюзіями щодо цього світу. Він
починає сумніватися в цінності і доцільності життя взагалі – якщо зло таке
сильне і непереборне, чи є сенс жити?
Але поступово Гамлет розуміє і приймає свою місію – «вправити»
суглоби «часу», що вивихнулися. Він вступає в боротьбу зі Злом, бажаючи
відновити справедливість, «хід часу» і співвідношення Світла і Темряви. У
результаті цього протиборства герой вирішує для себе багато питань, основним з
яких є питання про сутність смерті. У підсумку він приходить до усвідомлення,
що смерть перетворює людину в ніщо, а життя – це вічне протиріччя між
реальністю та ідеалами.
<span>Таким чином, вічні мотиви у світовій літературі
допомагають висвітлювати важливі сторони людського буття, вони пов'язані з
глибокими філософськими проблемами. Людині завжди важливо було зрозуміти, хто вона,
де знаходиться і куди йде. Світова класика відповідає на ці питання, допомагає
читачеві знайти своє місце в житті, зрозуміти і засвоїти неминущі цінності,
розставити свої пріоритети.</span>
Повесть «Алые паруса» была написана Александром Степановичем Грином в непростые для нашей страны времена. Первая мировая война, приближающаяся Февральская и Октябрьская революция — конец первой и начало второй четверти ХХ века было временем радикальных перемен в России. Александр Степанович возлагал на это «обновление» большие надежды: он, как и многие другие, видел в большевиках мощь и ту идею, которая способна направить путь развития России в правильную сторону. Безусловно, эти события не проходили безболезненно, поэтому среди ужасов кровопролития (когда брат шел на брата, отец отрекался от сына из-за политических разногласий, когда окружающая действительность давала лишь надежду на будущее, а в настоящем неопределенность) людям нужен был «глоток свежего воздуха», чтобы он укоренил в них эту надежду на светлое будущее и придал дополнительные сил для борьбы за него.
Повесть-феерия «Алые паруса», с одной стороны, погружает читателя в вымышленный автором мир, в котором живет девочка (позже и девушка Ассоль), мечтающая о принце и корабле с алыми парусами; с другой же, она повествует о жизни, ничем не отличающейся от действительной, со всеми ее трудностями и перипетиями, но в которой мечта, казавшаяся окружающим наивною и глупою, сбылась...
Кому-то может показаться, что для исполнения своей мечты не нужно прилагать никаких усилий. Но это будет глубочайшим заблуждением, по моему мнению. Ассоль твердо верила в свою мечту, она не отступала от нее ни на шаг, несмотря ни на какие обстоятельства, будь то людская молва, называющая ее сумасшедшей, или жизненные трудности, которые, как казалось бы многим, должны сбить ее с выбранного пути. Она преодолела это все и мечта ее исполнилась.
«ВЕРА — уверенность, убеждение, твердое сознание, понятие о чем-либо, особенно о предметах высших, невещественных, духовных; уверенность, твердая надежда, упование, ожидание...» — из словаря В. И. Даля. Мечта и вера неотделимы друг от друга., без веры мечта неосуществима. Сейчас говорят, что, если хочешь добиться осуществления желаемого, то нужно мечту превратить в цель. Вследствие этого идет не только подмена понятий, но и пути достижения желаемого. Мечта предполагает духовную деятельность, цель же — физическую. В круговороте повседневных дел мы порою очень часто забываем о немаловажной составляющей нашей жизни — душе: ее порывах и стремлениях. Душа являлась и до сих пор является нашим главным источником и запасом жизненных сил. Верить, мечтать не так просто как кажется на самом деле. Для этого требуется терпение, мужество и воля. Ассоль обладала этими качествами.
<span>...Мечтать — значит верить, верить — значит мечтать. Замкнутый круг. Мечта зажигает огонек в темноте, освещающий мир вокруг; вера помогает дойти до него, дает силы для осуществления желаемого. Отказаться от мечты — значит погасить огонек, остаться в кромешной тьме. Чтобы этого не случилось надо всегда следовать своей мечте.</span>
- ханжество и беззаконие (Советник);
- беззаконие и жестокость (Бригадир);
- распущенность (Советница);
- галломания (Иван и Советница);
- жестокость, самодурство и невежество (Бригадирша);
<span>- добродетельная просвещенность (Софья и Добролюбов).</span>
