Ось і простора галявина.На краю галявини притихла берізка.Ледь шелестить пожовкле листя.Тиша.Десь далеко чути стукіт дятла і стрекіт сороки-білобоки.На самотньому дубі дупло білки. Набігли кучеряві хмарки.Дощові краплини,як сльози,блищать на прив"ялій траві.
Троє братів Пре, При та Прі йшли по гірському плато.
Я премудрий, прегарний! - вихвалявся перший брат - Пре.
- А я - насуплено мовив При, - приєднуючись до слова ставити, надаю йому аж 14 значень, а в слові приймати маю аж 18.
Наймолодший брат Прі повільно йшов позаду. Він був скромний і не любив вихвалятися, бо вживався лише у трьох словах.
Пре та При так захопилися хвастощами, що не помітили, як полетіли у прірву.
- Як мені препогано! - кричав Пре.
- Прийди на допомогу! - волав При.
Прі підійшов до ущелини і... витягнув схвильованих братів.
<span>- Вибач, брате, - винувато мовили Пре та При. Ми зрозуміли, що не можна жити без дружби. Спасибі тобі. Ніколи не називатимемо образливим прізвиськом. У тебе ж таке гарне прізвище!</span>
Сестричин, Насти, Свахин,Оксанин, Лукіянин,настечки, параскин,ївген, тіткин,оксанчин, щукин , лукін
<em> Ми народжуємося , живемо і вмираемо . Але , що відбувається між цими життєвими процесами . Кожен з нас навчається , одружується , але , якщо зануритися з головою в дитинство .Перед очими зразу з `являється лагідна посмішка мами і простягнута рука друга . Адже , коли ми були малими через нас турбувалися , так багато людей . Вони допомагали нам у всьому.</em>
<em>Ми відячували їм , як могли , говорили такі слова , як СПАСИБІ і ДЯКУЮ .</em>
<em> Ми підросли і вже не такі наівні , не такі малі . Мені здається , що подяка за турботу - це дарувати його іншим . Піклуватися про інших , як про нас малих . Я хочу стати вчителем . Для мене ця професія асоціюється саме з добротою і турботою . </em>
<em> Я хочу , щоб люди дякували іншим за їх добрі вчинки !!! ;)</em>