Героїчною романтикою овіяна історія нашої землі. І чи не найбільше захоплення викликають мужні лицарі України — козаки. Козаки зрікалися родини, прирікали себе на життя суворе і сповнене численних небезпек. І все це задля того, щоб захистити свою батьківщину, весь християнський світ від страхітливих турків, від хижих татар, які вривалися сотнями тисяч в Україну і вчиняли під час набігів пожежі, грабунки, забирали багатьох нещасних християн у полон. Багато нещасть і лиха довелося зазнати українцям від польської шляхти. Від кого ж іще, як не від своїх лицарів-козаків, наші співвітчизники могли сподіватися визволення і захисту православної віри? В одній козацькій думі про причини війни козаків з поляками часів гетьмана Богдана Хмельницького говориться: <span>Ляхів, мостивих панів Упень рубайте, </span> <span>Кров їх у полі з жовтим піском мішайте, </span> <span>Віри своєї християнської у наругу на дайте! </span> <span>Тримаючи високо своє знамено і свято виконуючи свій обов'язок, козаки Ні перед ким і ні перед чим не відступали: не боялися ні вогню, ні морських виль, ні страшного голоду, ні катувань у ворожому полоні: Ой полем, полем килиїмським і. Та шляхом битим ординським Ой там гуляв козак Голота, Не боїться ні огня, ні меча, ні третього болота... Споконвіку воюючи з ворогами, показуючи справжні чудеса хоробрості, козаки своїми подвигами викликали в сучасників почуття мимовільного затоплення. Так у добу розквіту українського козацтва під завивання степово-вітру, під ревіння Чорного моря та брязкіт зброї народилося безліч справді художніх народно-козацьких дум та пісень. Поширювали і зберігали такі [Пісні й думи здебільшого козацькі співці — кобзарі, сліпці-бандуристи. Українські козаки, які боролися з численними ворогами за православну віру, за українську народність, за людські права, свято оберігали всі дорогі заповіти своїх пращурів, виступали носіями високої громадянськості: Ой у полі могила, широка долина, Сизий орел пролітає: Славне військо, славне запорозьке, У похід виступає... </span>
Автор рассказывает историю своей жизни сквозь призму взаимоотношений с алкоголем. История знакомства с алкоголем началась еще в самом юном возрасте: в пять лет автор напился, неся отцу ведерко с пивом. Потом это при других обстоятельствах повторилось в семь. Организм автора не хотел принимать алкогольные напитки, они не были приятны, а скорее вызывали отторжение. Тем не мене мало-помалу автор начинает пить, так как, по его меткому замечанию, алкоголь есть везде, где есть компания и приключения.
1. Я считаю что можно. Если бы Дубровский перестал везде говорить своё мнение. 2.У Дубровского не было шансов, по скольку у Троекурова были связи, и он был богаче. 3.Потому, что Дубровский всё-таки был его другом, и Троекурова чуть-чуть мучала совесть. •|Вопросы|• 1. Кто претварился учителем французского? (если память не подводит, то сын Дубровского) 2. Уважали ли люди Троекурова? 3. Кого считали местным разбойником? (сына Дубровского).
★Если память не подводит, всё должно быть правильно★