Бджільництво належить до найдавніших занять українців. Про поширеність його свідчать збережені донині давні топоніми та гідроніми: Мединичі, Мединівка, Бортне, Бортники, Уборть тощо. Мед та віск завжди широко використовувалися як продукти харчування, а також служили оброком при зборі данини, були важливим предметом експорту до Західної Європи.Упродовж багатьох віків існування бджільництво пройшло кілька етапів розвитку, з яких дослідники виділяють три основні: дике (початкове, або земляне); бортне; вуликове.Початкове бджільництво було неорганізованим заняттям: в ущелинах скель, у лісових хащах наші далекі предки знаходили гнізда бджіл і найпростішими засобами добували так званий «дикий мед», цілком знищуючи бджолині сім'ї. Наступним був період, коли бджільництво розвивалося як лісовий промисел. Дикі бджоли роїлися природним способом у лісах, на висоті 4—6 м у дуплах дерев, які називалися бортями. Звідси походить й назва промислу — бортництво. Це заняття також залишалося хаотичним, досить примітивним, а спосіб медозбору — важким і навіть хижацьким: знайшовши гніздо і прорубавши до нього потрібний отвір, мед повністю вибирали, а бджіл винищували. Цей спосіб, порівняно з першим, вимагав більшого досвіду, складніших засобів праці. Найбільша недосконалість обидвох способів медозбору полягала у винищуванні бджіл, що негативно впливало на загальний стан бджільництва.У XIV ст. розпочався період так званого одомашнення бджільництва. Якщо раніше бджіл утримували у природних дуплах, то тепер — у штучно виготовлених дуплянках, чи колодах. їх майстрували із соснових кругляків, видовбуючи чи випалюючи спеціальну порожнину для бджіл і отвір для догляду за ними. Таку колоду — прообраз майбутнього вулика — прилаштовували, як і колись, високо на деревах. Так започатковувався наступний етап розвитку — вуликове бджільництво<span>. Удосконалювався спосіб збирання меду. Бджолині гнізда уже не руйнували, а зберігали, залишаючи на перезимівлю певну кількість меду.</span>
Багато митців і поетів звертаються до природи як до джерела натхнення для написання своїх шедеврів. Природа славиться красою своїх дерев, трав, річок і ставків. Але на мою думку берези найкраще відрізняють її красу.
Зараз я маю змогу бачити чудову картину, на якій автор красиво зобразив природу. Якщо дивитися на картину важко не побачити в центрі полотна гарні берізки з струнким стовбуром і листочками, мов золотий дощ,які вже ось-ось впадуть на землю і не будуть чарувати мене своєю таємничістю. Їхні віти, як довгі коси звисають донизу, напевно, їм не вистачає сил тримати на собі стільки листя. Чорно-біла кора вирізняє берізки з-поміж інших дерев. Ці чудові дерева виросли біля невеликої річки, що доповнює їх красу.
Скоро мала б настати зима і берізки стануть значно бідніші та будуть чекати теплих днів. І вже весною, літом і осінню вони знову будуть зачаровувати нас своєю красою.
Принимать к сведению- брати до уваги, по подозрению- під підозрою, по обычаю-за звичаєм, по понедельникам- по понеділкам, говорить на украинском языке- говорити українською, писать по адресу,- писати. На адресу, называть по имени- називати за ім'ям, по моему мнению- на мою думку, отпуск по болезни- відпустка через хворобу, по инициативе- за ініціативи, подписка на газеты,- підписка до газети, поставить в пример- ставити в приклад,, согласно приказу,- згідно з наказом, на следующий день- наступного дня, любой студент,- будь-який студент, благодарить товарища- дякувати товаришу, на протяжении дня- протягом дня, час от часу не легче- час від часу важче, принять во внимание- взяти до уваги, прийти к решению,7 дійти рішення, по соображениям- з міркувань, по вашему усмотрению,- на ваш розсуд, на протяжении двух лет,- протягом двох років, меры по предупреждению- запобіжні заходи, на прошлой неделе-минулого тижня, по делам службы- у справах служби, по собственному усмотрению - на власний розсуд, принимать участие- брати участь
Скоро починаються канікули, і я зможу поїхати до Києва, якщо я отримаю гарні оцінки за семестр.
Якось у нашій школі була екскурсія . Ми їздили до Запоріжжя. Я їхав не один , а з моїм найкращим другом - Сергійком . Він був дуже добрий завжди по відносинам до мене . Коли ми йшли до вокзалу , щоб вже поїхати до дому - Київу, Сергійко побачив маленького кошеня. Те кошеня було на вигляд - дуже жалісне і самотнє . Мій друг виявився справжнім героєм . Сергійко взяв його і підніс його до нашої вчительки - Олени Іванівні. Він все їй пояснив , вчителька дозволила взяти кошеня додому. Згодом Сергійко та Барсик ( так він назвав його) разом гралися , бавилися і т.д. Мені цей вчинок запам"ятався назавжди і буде зі мною .