втомившись мама вирішила відпосити лежачи на девані
Мова як засіб спілкування — це найменш вагомий аргумент, адже спілкуватися сяк-так можна і взагалі без мови — поглядами, жестами. А от що мова — генетичний код, ознака національної ідентичності цілого народу, а це завжди несе ідею суверенності, окремішності, незалежності — це серйозно. І більш виразної та вагомої ознаки саме національної мови тут не було і не буде. Виходить, що МОВА — це символ свободи, а отже — і державності її народу. І вона захищає і мусить захищати себе на своїй одвічній землі як свободу своєї нації. Найвищим пріоритетом людини, звичайно, є свобода, а значить — і мова. Це і за логікою, і за відчуттями.
Мова – то магічне дзеркало, невичерпний засіб спілкування. У мові відображено життєвий досвід, сприйнятий людством від давнини до сучасності. При цьому мова відображає не тільки матеріальний (видимий) світ, а й внутрішній (невидимий). Наші моральні переконання формуються на основі моральних понять та ідей, що пізнаються завдяки мові. Чим краще ми опановуємо мову, тим досконалішим стає наше мислення, бо мова і мислення нероздільні. Вбираючи в себе знання, відображені в мовленні, людина вибудовує власний внутрішній світ, формує себе як особистість.
Свідомість і самоідентифікація людини починається з мови. Мова в людині закладена генетично, вона є кодом, що зв’язує покоління. Мова визначає національний характер людини. І я думаю, що самоусвідомлення людини починається з оволодінням нею рідної мови, а точніше з першими словами, навіть звуками, бо сучасна електроніка фіксує особливості національного плачу новонародженого.
Вивчаючи мову, дитина розшифровує код. Мислення, а отже й свідомість і самоідентифікація людини ґрунтується на основі рідної мови. Павло Мовчан розглядає мову як космічне явище. Мова – це позитивна енергія, якою дитина живиться з самого дитинства, і втрата цієї позитивної енергії впливає негативно на дитину, на її здоров’я, на розумовий розвиток. За моїм спостереженням, сільські діти, які з дитинства розмовляють рідною – українською мовою, думають нею, набагато здоровіші, яскравіші, ніж ті, що спілкуються російською. Наші професори, академіки, вчені в основному – вихідці з сіл. Вони з дитинства були кровно зв’язані з українською мовою і природою. Бо, мова і природа дуже тісно пов’язані між собою.
А видатні поети, письменники? Усі вони мали нерозривний зв’язок української мови з українською природою. Отже, мова – це аналог природного буття, духовної сфери, характеру й долі людини.
Недарма, людина, що втрачає зв’язок з Батьківщиною, природою, мовою – в основному нещасна людина. Емігранти матеріально забезпечені люди, але душа їх до кінця днів залишається тут, вдома.
Щодня ми реалізовуємо себе, виявляючи своє ставлення до навколишнього світу, і найповніше, найглибше цей процес відбувається у мовленні під час повсякденного спілкування. Коли людина добре володіє мовою, вона має могутній засіб для впливу на інших людей.
1) Меліса лікарська лікує травні і смакові рецептори, а Обліпиха допомагає при хворобах.
2) Великий дар природи - Меліса містить у собі вітаміни , але Обліпиха їх має більшу кількість, та саме вона у своєму "лікуванні" їх частіше використовує.
3) Добре висушені суцвіття потрібно зберігати у теплому місці, проте температура має бути не вище +18°.
4) Користуватися цими лікарськими рослинами можна довгий період часу, однак не довше 2-ох років
У моєї мами найгарніші очі в світі.Вони схожі на польові квіти волошки Мамин погляд лагідний ,теплий ,щирий Він завжди світиця любов'ю до мене і всієї родини . Від матусиного погляду стає затишно на душі . Але коли я не слухаюсь мамині очі стають дуже сумними.Міняється навіть їхній коляр-з волошкових вони стають сірі.І тоді мені хочеться виправитися, щоб знову був матусин волошковий погляд.
Повiсть «Земля» висвiтлює одвiчнi проблеми — людини i землi, злочину й кари, батькiв i дiтей. Трагiчна iсторiя родини Федорчукiв — це новiтня iнтерпретацiя християнського мотиву братовбивства, хоч i написана за реальними подiями, що вiдбулися в с. Димка, де жила якийсь час О. Кобилянська. Цьому творовi притаманнi глибокий психологiзм та символiзм у розкриттi образiв. Так, Михайло i Сава — протилежнi психологiчнi типи. Марiйка та Iвонiка — уособлення цiнностей народності моралi, Сава i Рахiра — втiлення духовності і деградацiї, образ Анни передає трагедiю шляхетності;, чутливості; душi в жорстоких обставинах тогочасного сiльського життя.
Михайло Федорчук, син заможного господаря - парубок працьовитий, красивий і сильний, чесний та порядний. Його молодший брат Сава - людина слабкої волі, байдужа до господарства. Якщо до Михайла люди ставилися приязно, то Сава спілкувався лише з Рахірою. Все село знало її як пусту дівчину, що не цуралася навіть крадіжки. Втім, Сава, засліплений любов'ю, не хотів нікого слухати та під впливом Рахіри ставав із кожним днем гіршим. Єдине, що Сава робив із задоволенням - виходив у поле та стріляв зайців і горобців.
Отже, Михайло був єдиною надією батьків, лишалося тільки дочекатися, коли він відбуде службу в армії. Але одного ранку, коли Михайло перебував у відпустці, його знайшли вбитим у лісі.
Не важко здогадатися, що вбивця -- Сава, втім, прямих доказів цього немає. Можливо, такі докази можна було б знайти, але батько Сави, який першим здогадався, хто є вбивцею, знищує та замовчує всі докази. Підкорившись батьківському інстинкту, Івоніка та Марійка Федорчуки намагаються врятувати свого тепер уже єдиного сина.
Які ж мотиви спонукали Саву вбити свого рідного брата? Як і в біблійній Книзі Буття, головний мотив - це заздрість. Сава хотів за будь-яких умов одружитися з Рахірою. Батьки погрожували йому, що в такому випадку він не дістане землі. Виходило, що вся земля заможної родини Федорчуків належатиме Михайлові? Сава, хоча спочатку й був байдужим до землі та праці, відчув смак до господарства, поки Михайло перебував в армії. Він не хотів ані покинути злодійку Рахіру, ані лишитися без землі. До того ж, і Рахіра ставила свої умови: вийде за Саву, тільки якщо той буде мати землю.
Сава бачив лише один вихід - убити Михайла, свого рідного брата.
