Вечері я гуляла з друзями в парку і побачила на лаві забуту книгу. Мені стало цікаво і я розгорнула її. Книжка була у стилі фентезі і це мені сподобалось, якийсь у цьому був таємний зміст. Я забрали книжку додому і з захопленням прочитала за декілька днів, книжка виявилась дуже цікавою. Потім, я щовечора приходила до парку і сідала на ту саму лаву, в очікуванні зустріти господаря книжки. Одного вечора мені пощастило, я дізналась де живе дівчинка, яка згубила книжку. Це був невеликий будинок, поблизу парку. Я поклала книжку у поштову скриньку і пішла. Через декілька днів доля звела мене з цією дівчинкою ще раз. Ми зустрілися біля магазину і познайомились. Її звали світлана. Хоч досі ніхто не знає про мою добру справу, та ми з Світланою багато розмовляли і знайшли чимало спільного в нашому світогляді і інтересах. Тепер ми справжні друзі. Ось така в мене була історія і я завдячую їй маленькій книжці, що я вирішила повернути.
Гадяцький, солдатський, чеський, черкаський, донецький, дивацький, товариський, острозький, криворiзький, ризький
Багато хто любить літо, дехто весну ,осінь. Це зрозуміло. Навесні все прикодиється, щодня стає дедалі тепліше.
Розбруньковуються дерева, з'являються перші квіти. Влітку добре відпочивати, купатися, загорати, їздити на море або у село, бути ближче до природи.
Мало хто любить зиму. Я люблю, за її красу. Так чудово бродити засніженим парком або піти до лісу на лижах! Багато свят припало саме на зимові канікули. А Новий рік! Хіба є такі, хто не любить це свято? У кожній оселі стоїть прикрашена ялинка, і люди роблять одне одному подарунки.
Я дуже люблю зиму!
Художній: Над чорною землею прокинувся свiт. Не ясним, сонячним оком глянув вiн на неï пiсля похмуроï дощовоï ночi, а повiяв туманом, дихнув важкою парою. Закурилася земля, задимiла; пiшов дощ, дрiбний та тихий, мов крiзь сито засiяв; стрепенулися темнi лiси i, розправляючись, пiдставляли своє загорiле листя пiд дрiбнi дощовi краплi; зрадiла зелена трава i пiдняла своï гострi листочки вгору (Панас Мирний).
Науковий: Дріт покритий ізоляцією у вигляді тонкого шару окалин, тому витки дроту ізольовані один від одного. Над обмоткою розміщений металевий стержень, по якому може переміщатися повзун. Повзун своїми контактами притиснутий до витків обмотки. Від тертя повзуна об витки шар окалини під контактами повзуна стирається, й електричний струм у колі проходить від витків дроту до повзуна. А через нього — в стержень, який має на кінці затискач».
Хто мовчить, той двох навчить
"Слово - срібло, о мовчання - золото". Це лише одне з безлічі прислів'їв, сенс яких однаковий: тільки нерозумні люди говорять багато, а мудра людина частіше мовчить, ніж говорить. Розумна людина каже щось тільки тоді, коли їй є що сказати розумного та корисного. Розумна людина каже щось тільки тоді, коли це доречно.
Мудра людина так робить тому, що вона спочатку подумає, а потім буде говорити. Лише дурний починає балакати відразу, не поміркувавши. Таким чином, якщо людина мовчить, то в неї є достатньо розуму, щоб навчити інших - двох або навіть більше людей.