«Хліб — усьому голова, — так кажуть у нас. Хлібом клянуться, як ім’ям матері, Батьківщини. Тому що хліб — це життя, він вічний, як мати, як Батьківщина.
Людина вирощує хліб. А хліб вирощує людину. Виховує і перевіряє її на зрілість та мужність. І це також вічне, як світ. Хліб не можна замінити нічим. Старі люди люблять казати; «Хліб — це святе». Мабуть, тому, що були на їхньому віці роки, коли було слово «хліб», але не було самого хліба. І ще, мабуть для того, щоб ми, виходячи в світ, раз і назавжди прониклися трепетом до тих рук, що виростили та випекли цей високий та м’який хліб. Він може навчити всіх нас шанувати працю та мирне безхмарне небо над головою.
Хліб — це багатство нашої країни. І його треба берегти і шанувати. Адже так приємно бачити на своєму столі високу, запашну паляницю. В хорошій родині хліб ніколи не буде черствіти. Але є люди, які не поважають хліб, викидають його, коли він зачерствіє. Вони не поважають той довгий шлях, який пройшов хліб, перш, ніж потрапити до столу, ту тяжку працю, що вкладена в нього, саму людину. Тож бережіть хліб — мірило нашої вихованості, опору нашої духовності.
Думаю, що так:
Хоч і три дороги, але шлях один.
Слово "канікули" походить від латинського словосполучення, яке у перекладі означає "собачі дні". Казалося б, до чого тут собака? А ось до чого. Словом "Каникула", тобто "собачка, маленька собака", стародавні римляни називали Сіріус, найяркішу зірку у сузір'ї Великого Пса. У дні, коли у Римі починалася велика спека, Сиріус можна було побачити рано вранці поряд з Сонцем. В такі часи припинялося навчання у школах - наставали "собачі дні", тобто канікули.
<span>За лисому електрику не зрозуміло , коли він помиляється.</span>
Прислівник - де? (зверху ,зліва) придумай сам