Мрією багатьох моїх однолітків є бажання подорожувати. От би опинитися в XIX столітті на піратському кораблі, що пливе в далекої невідомої країни, як Джим Хокінс, герой роману Р. Стівенсона «Острів скарбів».
Звичайно, це справа непроста. Зважитися відправитися в невідомі краї може не кожен хлопець чи дівчина. Але так хочеться пригод. Які риси характеру треба мати, щоб витримати таку важку поїздку, не піддатися спокусам скарбів і залишитися хорошою людиною? Звичайно, кожен би назвав, в першу чергу, сміливість, спритність, розум, силу волі. Але в критичних ситуаціях важко сказати, як ти поступиш. Ось Джим в таких ситуаціях надавав розсудливо, робив правильний вибір. А ще він був дуже допитливим і тому мав здатність вчасно опинятися в потрібному місці. Це завдяки Джиму капітан дізнався про змову на кораблі і прийняв заходи безпеки, підмінивши карту. Відчайдушний вчинок хлопчика, коли той відправився на берег в шлюпці з піратами, згодом врятував від смерті його і його товаришів.
На острові Джима чекали захоплюючі, але небезпечні пригоди. Його подорож на острів не було спробою розбагатіти. Юний романтик шукав подвигів, а його серце підказувало саме план подальших дій. На острові юнак зустрічає Бена Ганна, залишеного тут піратами трироки тому. Добрий хлопець погоджується врятувати його. Вночі, скориставшись човном Бена, Джим підплив до шхуні посадив на мілину. Цим він вирвав судно з рук піратів.
Чесний і порядний хлопець завжди дотримується свого слова, навіть якщо це слово, дане розбійникам. Острів скарбів - це не просто частина землі посеред океану, де заховане золото. Ця назва має символічне значення. В душі кожної людини повинен бути острів, де знаходиться добро, милосердя, порядність, любов. Саме це і є найбільшим скарбом. Джим Хокінс не розгубив свої духовні скарби навіть серед жорстоких та хижих піратів. Ще одна обставина, що доводить високі моральні якості юнги: він врятував одноногому Сильверу.
<span>Багато романтиків прагнуть подорожувати, знайти свій острів скарбів. Але найголовніше - не розгубити при цьому людяність, порядність, чесність. Я хотів би мати такого друга, як Джим Хокінс. З ним можна вирушити в довгу і небезпечну подорож.Він ніколи не зрадить, вміє діяти, зважуючи всі свої вчинки.</span>
В первой половине ХІХ в. промышленность в Беларуси была представлена различными типами предприятий: ремесленными мастерскими, мануфактурами, фабриками. Среди промышленных предприятий в наиболее выгодном положении находились те, которые принадлежали дворянам-помещикам. Это объяснялось тем, что помещики имели в собственности землю, ее недра и лесные богатства, бесплатное сырье и использовали бесплатную рабочую силу крепостных крестьян. С такими предприятиями трудно было конкурировать предприятиям, организованным купцами и мещанами на собственные деньги. Поэтому купеческо-мещанская промышленность в городах была представлена почти исключительно предприятиями ремесленного типа с ручным производством, на которых не существовало разделения труда. К ним относились небольшие мастерские с количеством рабочих не более 5 человек, включая и самого хозяина.
Во-первых,<span> это </span>крупномасштабная экономика, что определяется ее территорией (17,1 млн км2<span> — первое место в мире), численностью населения (на 1 октября 2013 г. — 143,5 млн человек — девятое место в мире), значительным трудовым, природным, научно-техническим, социокультурным и производственным потенциалом.</span>
Начало контактов и обменных связей восходит к III—II тыс. до н. э. Эти связи были налажены в связи с разработкой месторождений лазурита в горах Бадахшана и нефрита в верхнем течении р. Яркендарьи, в районе Хотана. В середине I тыс. до н. э. стал функционировать Степной путь, протянувшийся из Причерноморья к берегам Дона, затем в земли савроматов в Южное Приуралье, к Иртышу и, далее, на Алтай, в страну агрипеев, населявших район Верхнего Иртыша и о. Зайсан. По этому пути распространяли шелк, меха и шкуры, иранские ковры, изделия из драгоценных металлов. В распространении драгоценных шелков участвовали кочевые племена саков и скифов, через посредство которых диковинный для того времени товар попадал в Центральную Азию и Средиземноморье. В середине II в. до н. э. Шелковый путь начинает функционировать как регулярная дипломатическая и торговая артерия.