Відповідь: А (належать до однієї групи = множина, сукупність довільних об'єктів).
Пояснення: слова серйозний, синій з рядка "А" належать до якісних прикметників, від яких можна утворити ступені порівняння.
Відповідь: Б (належать до однієї групи = поділ прикметників на групи).
Пояснення: слова середній, давній належать до м'якої групи.
Детальніше:
А - серйозний (тверда), синій (м'яка)
Б - середній (м'яка), давній (м'яка)
В - новий (тверда), яснолиций (прикметники на -лиций належать або до твердої, або до м'якої групи взалежності від відмінкової форми)
Г - туманний (тверда), осінній (м'яка).
Відповідь А, бо тебе - це знахідний або родовий відмінок займенника ти, який є займенником 2 ос.
Вибачте, мені потрібні "Цитрамон", "Стрепсілс" та "Лаферобіон"!
<u> Зозулині черевички
</u>Давним давно жила собі зозуля.Жила вона добре тільки підспівувала дітей своїх чужим батькам підкидала от і клопоту не мала.От і настав час гніздування всі птахи робили собі гнізда щоб вивести там потомство кожан хотів собі зробити гніздо якомога зручнішим.Зозуля тим часом вичікувала натупну няню для майбутньої дитини.Перед таким святом що скоро буде вільна одягла свої найкращі черевички і полетіла шукати вільні гнізда.От підлітає до одного потім до другого так майже цілий день пролітала от і настав вечір зозуля втомилася а всі інші по трохи дрімали підлетіла вона до гнізда дрозда і залишила там свою дитину.На ранок вона прокинулася і бувало вже хотіла йти на гуляння але черевичків не було.Полетіла вона їх шукати аж тут прилітає до сови і розповідає про своє горе як вона черевички загубила і як дитину підкинула а сова уважно вислухола і сказала щоб та полетіла до дрозда і забрала дитинку а там і черевички знайдуться але нехотіла вона повертати собі клопотів полетіла до дрозда іби то поглянути чи немає у них уже діток.Прилітає а черевичків немає там лише маленькі дрозденята уже а оміж ними ще одне яєчко лежить вона поглянула на їхніх діток похвалила і полетіла на зад до сови.Посіяла вона свої черевички так і не знайшла їх а тепер вони ростуть бо розсіялися вже по цілому лісі.
<u>Д</u><u />умаю тобі така казка сподобалася і допоможе тобі в чомусь)
Мало хто з нас може сказати, що любить вітер. В думках одразу
зринають картини холодної та вогкої днини. Вітер здуває з дерев останнє
пожовкле листя, а дощ барабанить по стріхах та карнизах. Або навіть
гірше, коли взимку люта хурделиця замітає дома и дороги. Небо стає
сіро-білим і ледь-ледь проступають в такій хуртовини силуети будівель. У
такі дні мрієш лише про домашній затишок. Прийшовши додому, ти
загортаєшся в теплу ковдру і випиваєш чашку гарячого чаю. Приємне тепло
загріває та заколисує. А холодна буря за вікном вже десь далеко та не
бентежить.
Але вітер буває й іншим. У спекотний душний день немає
нічого кращого за легкий повів вітру. Він приносить довгоочікувану
прохолоду. А згадаймо свіжість солонуватого морського бризу. Одразу
уявляєш сонячний день на пляжі та далекі крики чайок. Вітер колише
морську воду, і вона б’ється об берег пінними хвилями. В степу вітер
носить по землі перекотиполе и гне додолу високі трави. Він
розповсюджує навкруги духмяний аромат степових рослин.
Вітер – мінливий. Буває теплим і холодним, свіжим та порошним.
То він сильний і безжальний, то лагідний та добрий. Він все змінює,
переносить з місця на місце. Вітер ніколи не зупиняється. Він великий
мандрівник. Завжди подорожує далекими далями. Він знає всі дороги,але
навіть вони йому не потрібні. Він міг би розкрити всі загадки та
секрети, передати найдивніші аромати. Але вітер до нас байдужий, тому
назавжди збереже свої таємниці.