Моя бабуся якось розповіла мені про її дідуся,мого прапрадідуся. Так ось, бабусин дід Михайло жив під час війни. Його не взяли до армії на службу, але він понад усе на світі мріяв допомагати людям. Якось через їхнє село ішли німці, їх було декілька, троє синів п'ятеро бабуся уже не пам'ятала. Молоді юнаки років 19-22 не більше. Двоє із них були поранені. Солдати стукали у двері, просили допомоги, але ніхто не відчиняв і лаючись, проганяв німців з подвір'я. Та мій прапрадідусь не був таким, як його односельці,він відчинив солдатам двері, запросив до хати, нагадував бідолах і вилікував поранених (бо є він був добрим лікарем). Тоді солдати пртзналися дідусю, що їх дома чекають матері, що їх силоміць відправили на війну і, що вони зовсім не хотіли вбивати людей. Тому й втекли з посту. Мій дід протримав хлопців ще кілька днів і давши їй добрячі торбинки з харчами, відправив у дальню путь, додому.
Я вважаю, що мій прапрадідусь зробив гідний вчинок, адже якоюм б не була ззовні людина, якщо вона просить допомоги потрібно її дати, ти ж не знаєш яка вона всеркдині. Коли твориш добро, воно тобі в сто крат вертається.
А где упражнения? Как будем помогать
1. Cьогодні я дуже солодко спав
2. Я щиро відпові на її запитання
3. У лісі тихо шумить вітер
4 .Сьогодні дуже зоряне небо
5. Я легко прийшов до школи
6. ця машина дуже швидко їде
7. Невдовзі приїде моя сестра
8. Ліворуч знаходиться аеропорт
7. Праворуч знаходиться моя школа
8. спереду йде мій дідусь
Мой класс очень дружный. Если же в паралельных классах старались быть дисциплинированными, то мы были просто дружными. В нашем классе большую роль сыграла наша первая учительница *имя и отчество*. Она научила нас всему, что мы умеем. Она учила нас быть справедливыми, и не отступать. Школьная дружба помогала и в учебе. Никто не стыдился попросить у друга помощи, по трудному для себя предмету.
Ба-дьо-ра з-ли-на-є о-жи-ва-є
