Коли письменник створює оповідання, вірш або п'єсу, в його уяві постають образи різних подій, людей, явищ. Щоб точно, виразно, яскраво відтворити ці уявлювані образи, письменник, по-перше, добирає слова потрібного змістового відтінку та емоційної забарвленості; по-друге, використовує різні художні засоби. Наприклад: «Широкою рікою плили по Русі пожежі, руїни та смерть. Страшенна монгольська орда з далекої степової Азії налетіла на нашу країну, щоб на довгі віки в самім корені підтяти її силу, розбити її народне життя. Найперші міста: Київ, Канів, Переяслав упали і були зруйновані до основи; їх слідом пішли тисячі сіл і менших городів») («...Палали інші світила, страшні, широкі, бухаючи огняною загравою: се горіли околичні села і слободи, окружаючи широкою огненою пасмурою монгольський табір. Там бушували загони монголів, рубаючи та мордуючи людей, забираючи в неволю та нищачи до основи все, чого не можна було забрати») <span>Для зримого зображення пожеж, розгрому, жаху, що несла в собі орда, автор використовує порівняння, епітет, гіперболічну метафору, уособлення. Розгубленість героїв, їх безпорадність, смертельний переляк, а разом з тим і силу волі, нескореність, прагнення перемогти передають риторичні окличні речення та вигуки. </span> <span>Про копітку роботу автора над мовою свідчать рукописи творів. Нерідко одні слова письменник по два-три рази заміняє на інші, поки знайде ті, які найточніше передають думку, найяскравіше зображують предмет чи явище, найповніше виражають ставлення автора до нього, дають йому оцінку. </span> <span>Художня майстернiсть автора залежить вiд його вмiння використовувати у своєму творi художнi засоби. За допомогою них автор творить новий свiт, художню реальнiсть, де намагається сформувати своï естетичнi принципи таким чином вселяючи у твiр певнi духовнi цiнностi. До художнiх засобiв належать: тропи (епiтети, порiвняння, метафори, гiперболи), стилiстичнi фiгури (повтори), формотворнi засоби (сюжет, композицiя, портрет, пейзаж, монолог, дiалог). Тепер спробуємо знайти всi цi складовi у повiстi Iвана Франка "Захар Беркут". Текст мiстить дуже багато пейзажних картин, де зображуються природнi ландшафти долини, в якiй знаходилося село. "Простягаючись звиш пiвмилi вздовж, а мало що не чверть милi в ширину, рiвна й намулиста, обведена з усiх бокiв стрiмкими скалистими стiнами, високими декуди на три або й чотири сажнi, долина тота була немов величезним котлом, iз якого вилито воду. Чималий гiрський потiк впадав вiд сходу до тоï долини високим на пiвтора сажня водопадом, прориваючи собi дорогу помiж тiснi, твердi скали, i обкрутившися вужакою по долині, випливав на захiд у таку ж саму тiсну браму..." Поданий фрагмент мiстить велику кiлькiсть епiтетiв (намулистий, стрiмкий, тiсний, гiрський) i кiлька порівнянь (долина немов котел, потiк немов вужака). Читаючи цей уривок, зачаровуєшся красою долини, ïï водоспадом i потоком, який тече удалечiнь. Або такий фрагмент з безпосереднiм описом селища: "При входi до кожного дворища стояли двi липи, мiж якими прив'язанi були гарно плетенi в усякi узори ворота.</span>
Тема - прославления русским языком. идея - показать отношение автора к русскому языку, показать то, что он им гордится. гордится нашей литературой и культурой в целом.
Всегда ли мы добры к людям? Каждый из нас, наверняка, хоть раз в жизни, задавался этим вопросом. Ежедневно на улицах города, в общественном транспорте и даже дома мы наблюдаем хамство и невежество, озлобленность на близких и неуважение к старшим. И чаще всего, мы уже напросто не замечаем этого.
Доброта для каждого своя. Как истолковывают нам словари, доброта есть ласковое, дружеское, заботливое отношение. Давайте возьмем эти три прилагательных и проанализируем каждое из них. Ласковый. Ласковые мы были лет семь назад по отношению к своим матерям и отцам. Десткие чувства - самые искренние на свете, мы пытались показать все, что было внутри нас, говорили теплые слова, обнимали, целовали наших папочек и мамочек. Спустя несколько лет мы озлобились, стали находить все возможные причины, чтобы продемонстрировать свое немаловажное "Я", изображая все это в немыслимых криках, оскорблениях и скандалах. Ласковыми нас, подростков, и даже большинство взрослых людей не назовешь. Дружеский. Дружба - это любовь без физического влечения к другому человеку. Каждый из нас имеет или имел когда-либо друга и все прекрасно знают, что это такое. Но если посмотреть в ширь, то можно заметить, что большинство из нас не "дружат", а пользуются нашей добротой, щедростью и т.д. Это совсем не дружба. Заботливый. Помните, как в детстве Вы заботились о своем хомячке/щенке/котенке/попугайчике? Вы ухаживали за ним, развлекали, кормили, чистили, убирали. Так же заботилась о Вас мама, когда вы самостоятельно делать этого еще не могли. В более зрелом возрасте эта "функция" из нашего разума так же исчезает. Сначала мы отказываем нашим родителям сходить за хлебом, когда играем в новую компьютерную игру, через десяток лет не приезжаем к ним на выходных, потому что "на работе завал", а еще через десяток отправляем их в дом пристарелых.
Из вышесказанного можно сделать уйму выводов. Я где-то слышала о том, что люди не меняются, а просто прячутся под груой масок. И я искренне надеюсь на то, что мы когда-нибудь хотя бы на день скинем эти маски и проведем его по-детски весело, легко и непринужденно. Мы абсолютно не добры к людям. Но если бы будем к этому стремиться, то определенно мы изменим мыр к лучшему!
