<span>Цитатна
характеристика героя. <span>
-
«Султан Сулейман буде найбільший зі всіх султанів наших!»
-
«Предсказано, що з початком кождого століття родиться великий муж, який
обхопить те століття, як бика за роги, і поборе його. А султан Сулейман
уродився в першім році десятого століття Геджри».
-
«Вічно жити не буде й він. Але старе передання каже, що він і по смерті
правитиме світом ще якийсь час».
-
«Десятий султан Османів умре на львинім столі сидячи. А що він у хвилі смерті
своєї оточений буде всіма ознаками влади, то люде і звірята, генії й злі духи
боятимуться його і слухатимуть, думаючи, що він живий. І ніхто не відважиться
наближитися до Великого халіфа. А він нікого не закличе, бо буде неживий. І так
сидітиме, аж поки малий червак не розточить палиці, на яких великий султан
опирати буде обі руки свої. Тоді разом з розточеним патиком упаде труп Великого
Володаря. І смерть його стане відома всім».
-
«...Наслідник Седіма Грізного, десятого султана Османів, найгрізнішого ворога
християн».
-
«...Первородний син і правний наслідник Селіма Грізного,— Сулейман Величавий,—
пан Царгорода і Єрусалима, Смирни і Дамаска і сім сот міст багатих Сходу і
Заходу, десятий і найбільший падишах Османів, халіф всіх мусульманів, володар
трьох частей світу, цар п’ятьох морів і гір Балкану, Кавказу й Лівану і чудних
рожевих долин здовж Маріци, і страшних шляхів на степах України, могутній
сторож святих міст в пустині Мекки і Медини і гробу Пророка, пострах всіх
християнських народів Європи і повелитель найбільших сил світу, що міцно стояли
над тихим Дунаєм, над Дніпром широким, над Євфратом і Тигром, над синім і білим
Нілом...»
- «Він
був прекрасно одягнений,— стрункий і високий. Мав чорні як терен, блискучі,
трохи зачервонілі очі, сильне чоло, матово-бліде обличчя, лагідного виразу,
тонкий, орлиний ніс, вузькі уста й завзяття біля них. Спокій і розум блистіли з
карих очей його».
- «Був
у найвищій мірі здивований і — роззброєний. Тінь твердості зовсім щезла
довкруги його уст. Велике зацікавлення сею молодою дівчиною, що так основне
ріжнилася від усіх жінок в його гаремі, перемогло в нім усі інші почування»
-
«Молодий султан знав, що в цілій величезній державі його нема ні одного дому,
ні одного роду мослемів, з котрого найкраща дівчина не впала б йому до ніг,
якби лиш проявив охоту взяти її до свого гарему. Він дуже здивувався, що трут,
одна з його служниць,— ба, невольниця! — може мати такі думки...»
- «На
нім був чудовий, синій туркус, що хоронить від роздратування й божевілля, від
отруї і повітря, що дає красу і розум, і довге життя та й темніє, коли його
власник хворий».
-
«...І перша, і друга любов може стати отруєю, коли не поблагословить її Бог
всемогучий».
-
«...Я ще не зустрічав такої гордої дівчини ні жінки. Ніколи!»
-
«Падишах Сулейман біг за нею, як біжиться за долею, за щастям: всім серцем
своїм і всею вірою».
-
«Настя: “— А Сулейман? Цікаво, яка його душа — там — у самім нутрі?”».
-
«Настя: “— Ти володар великої держави, а я никла квітка... Таких, як я, багато,
таких, як ти, нема...”».
-
«Настя: “Знала, що режим у гаремах був суворий, але не сподівалася аж такої
страшної кари за свою образу. Очевидно, султан мусів уже заявити суддям, що її
обида — се обида його і його дому”».
- «О,
Хуррем! Коли не зломлю страхом сеї ненависті, то вона буде вибухати проти тебе
що раз, то грізніше. Се, що вони зробили тепер, тільки початок вибухів. Я знаю
своїх людей!».
- «Перед ним відкрився немов замкнений досі й зовсім йому
невідомий, новий огород душі його любки, в котрім цвіли квіти, яких досі не
стрічав».</span></span>
Образи Низа та Евріала — персонажі позитивні, відважні. Автор змалював мужніх патріотів, вірних козацькій присязі і бойовій дружбі. Найбільшу увагу Котляревський приділяє описові подвигу Низа та Евріала й розкриттю характерів цих юних героїв. Низу та Евріалу властиві почуття відповідальності за спільну справу, за «общеє добро». Вони проявляють високий героїзм, мудрість, самовідданість у боротьбі. Ці герої без роздуму і сумнівів відважуються на дуже небезпечний вчинок,— пробираються у ворожий табір, коли там сплять,— і нищать ворогів. У наполегливому прагненні принести якомога більше користі своєму народові Низ та Евріал не думають про смертельну небезпеку, що за- грожуватиме їм під час здійснення задуманої справи, Евріала не зупиняє навіть те, що він осиротить свою стару матір, у якої, крім нього, нікого немає. Юнак дуже любить її, слізно просить Іула не залишати її в біді, не дати вмерти з голоду, але від подвигу не відмовляється.
Образ корабля у творі Ю.Яновського "Майстер корабля"є символом духу відродження українців,їхній шлях розвитку. Образ майстра символізує фігурку із профілем жінки або тварини, яка веде його вперед, оберігає від рифів. Що повинна взяти із собою в подальшу дорогу українська нація
.
Опустітьтся тихі зорі синові під вії Танцювали лебеді в хаті на стіні Лоботіли крилами і рожевим пірям Лоскотали марево золотим сузірям Прийдуть з Укаїни верби і тополі Стануть над тобою душу залоскочуть
1.Прийшла весна-красна. Гріє лагідне сонечко. Сніг розтанув вже майже весь. Птахи весело щебечуть на гілках. Вони радіють потеплінню.<span>Крізь вологу землю пробивається трава. На деревах набухли бруньки. Скоро вони перетворяться на зелені листочки. 2.</span>Радіє все навколо. Співають пташки, посміхаються люди. Адже нарешті прийшла весна! Небо сяє яскравою блакиттю. Дме свіжий та лагідний вітер.<span>Дзюркочуть струмки на вулицях. Це швидко тануть сніг та крига. На мокрій землі розквітають тендітні проліски. 3.</span>Весною природа квітне. Яскраво-зелена травичка вкриває землю, неначе килимом. На цьому шовковому килимі розкидані пушисті кульки. Це весняні кільбабки. Вони яскраво-жовті, неначе маленькі курчатка.<span>Листочки на деревах ще маленькі та клейкі. Але з кожним днем дерева та кущі все більше вдягаються в нове зелене вбрання. 4.</span>Весною на вулиці стає тепло. День прибуває. Вечорами вже не так рано сутеніє. Хочеться якомога більше гуляти на свіжому повітрі.<span>Природа прокидається після зими. Розцвітають квіти у садках, на клумбах, в степу та в лісі. Перелітні птахи повертаються з далеких країв. До самого вечора чути їхній гомін</span>