Всі ми знаємо про країну Лексигології.Там часто трапляються пригоди ,але сьогодні розповім про ононім. Ондного разу ононім шов по вулиці ,а на нього всі кричала .Ти нам заважаєш ,плутаеш у словах! «Де твоя коса?» -скаже хтось и як ти зрозуміеш ,що це ? Тоді не витримав ононім і сказав -«Ми всі тут по своєму важливі друзі, так іноді і за мене ви путаєтеся ,але може не в мені проблема ,може проблема в Вас.Навчіться розуміти один одного ,не чути лише себе ! І тоді ви зрозумійте і мене!» .Всі замовкли,розійшлися,а ононім пішов далі.Поважають всі тепер його .Він ононім ,Ого-го .
Сніг дороги всі замів,
Потрудився, аж упрів.
Із дахів висять бурульки,
Діти ліплять сніжні кульки.
Сонне дерево стоїть,
У гіллі ніхто не спить:
Відлетіли всі пташки,
Поховались мурашки.
А мороз пройшов, як слід.
Він скував всю річку в лід.
Вікна гарно малював,
Добре всюди працював.
Це восьмий вірш,який написав Шевченко"У Казематі".У кожному слові відчувається тепло для своїх батьків.Нібито у цьому творі все просто та легко,але у ньому є потаємні моменти.У цьому вірші він милується своєю матір*ю,дочкою.Йде мова про травневий вечір,як щебече соловей,плугатарі повертаються з поля
Тату , дай <span>мені компоту будьласка . </span><span>Галина Петрівна перевірте у мене</span>
