Новий кам'яний вік (неоліт) був надзвичайно динамічним, переломним в історії людства. Англійський археолог Г. Чайлд назвав цей період неолітичною революцією. Суть її полягає в переході від традиційного присвоюючого господарства (мисливство, збиральництво, рибальство) до відтворюючого (землеробство і скотарство). Завдяки цьому люди не тільки досягли помітного зростання продуктивних сил, а й створили сприятливіші умови життя: їжа стала різноманітнішою, її добування стабільним, з'явилися харчові запаси. Перехід від присвоюючих форм господарювання до відтворюючих тривав протягом багатьох століть і мав свої особливості в різних регіонах. Фахівці виділяють у межах України дві культурно-господарські зони: південно-західну (лісостепове Правобережжя, Західна Волинь, Подністров'я, Закарпаття) — землеробсько-скотарську та північно-східну (лісостепове Лівобережжя, Полісся) — мисливсько-риболовецьку. Найвідомішими пам'ятками неолітичної культури є Кам'яна Могила поблизу Мелітополя, с. Микільська Слобідка на Київщині, с. Бондариха на Сіверському Дінці. До кінця 90-х років археологами виявлено майже 500 осередків життя доби неоліту, що представляють понад десяток неолітичних культур (дунайську, буго-дністровську, сурсько-дніпровську тощо).Неолітична революція сприяла злету людства до принципово нової економіки, нового способу життя. Її характерними рисами були:1. Винайдення і поширення якісно нових способів виготовлення знарядь праці. У добу неоліту традиційні форми обробки каменю — оббивання, сколювання, віджим — поступаються місцем шліфуванню, пилянню, свердлінню.2. Виникнення нових видів виробництва та виготовлення штучних продуктів. У епоху неоліту людина перейшла від пасивного присвоювання дарів природи до активного перетворення навколишньої дійсності силою своїх розуму та рук. Саме в цьому процесі виникає виробництво керамічного посуду, прядіння, а згодом і ткацтво. Вироби з кераміки дали змогу не тільки тривалий час зберігати воду, сипучі продукти, а й готувати варену їжу. Випалена на вогні глина стала першим штучним матеріалом, котрий створила людина. Прядіння зумовило винайдення прясла — першого маленького колеса, яке, можливо, стало прообразом колеса в транспорті. Крім того, на основі прядіння виникло ткацтво, яке дало ще один штучний продукт — тканину.3. Перехід до осілого способу життя. Землеробство і тваринництво були продуктивнішими, ніж мисливство і збиральництво. З появою харчових запасів життя людини стало стабільнішим, міграцію замінила осілість. Про перехід до осілого способу життя в добу неоліту свідчать побудова постійних жител, поява численних поховань померлих недалеко від осель та ін.4. Активне формування стад свійських тварин, використання їх як тяглової сили. Перехід у неоліті від мисливства до скотарства зумовив приручення майже всіх великих домашніх тварин — бика, свині, кози, вівці. Лише коня одомашнили вже в мідному віці. З появою примітивного наземного транспорту (саней та волокуш) людина починає використовувати худобу як тяглову силу.5. Суттєві зрушення в демографічній сфері. Значне зростання населення зумовлює помітне збільшення кількості та розмірів поселень, щільності їх забудови. Як свідчать археологічні розкопки неолітичних поховань, зростає тривалість життя людини (в середньому її вік становив уже 30—32 роки). Деякі фахівці твердять, що внаслідок поліпшення умов життя відбувся неолітичний «демографічний вибух» і населення земної кулі зросло з 5 до 80 млн осіб. Інші вважають, що у неолітичну епоху лише дещо зменшилася дитяча смертність.Перехід до землеробства і скотарства сприяв помітним змінам в організації суспільного життя: зростанню ролі парної сім'ї, розквіту племінної організації суспільства, зародженню інститутів родової влади (поява в похованнях доби неоліту владних символів — кам'яних булав). Цей перехід суттєво вплинув і на світобачення людини, її духовний світ. Землеробський цикл, сезонне розмноження домашніх тварин вимагали розширення традиційного інформаційного кола, виникала необхідність накопичення нових знань. За нових обставин життя неолітична людина мусила не тільки враховувати кліматичні зміни та сезонний кругообіг явищ природи, а й передбачати їх. Під впливом нових знань про навколишній світ примітивна мисливська магія дедалі більше поступається місцем розвинутим землеробським та скотарським культам.<span>У період неоліту зародилася селянська (землеробська) цивілізація, яка незабаром стала панівною в Європі, аж до виникнення і широкої розбудови міст. Її характерними рисами є аграрна економіка; ручна праця; мінімальне споживання і простий побут; уповільнений темп життя; органічне занурення в природу і залежність суспільного розвитку від природно-кліматичних ритмів; природно-демографічна саморегуляція (збільшення кількості харчових продуктів зумовлює посилене розмноження, зменшення — вимирання).</span>
Сословно-представительная монархия — форма правления, предусматривающая участие сословных представителей в управлении государством, составлении законов.
1: появление земельной собственности 2: феодальный строй вырос из первообщинного до начального рабовладения 3: первоначально подлежали защите все частные земельные землевладения
В феодальном .. рабы ну или вассалы.. были обязаны своему феодалу не только охранять его и помогать в сражениях , но и работать на его полях и отдавать часть своего урожая ... я думаю для экономики это норм такое влияние
Русско-турецкая война 1877—1878 годов — война между Российской империей и союзными ей балканскими государствами с одной стороны, и Османской империей — с другой. Была вызвана подъёмом национального самосознания на Балканах. Жестокость, с которой было подавлено Апрельское восстание в Болгарии, вызвала сочувствие к положению христианОсманской империи в Европе и особенно в России. Попытки мирными средствами улучшить положение христиан были сорваны упорным нежеланием турок идти на уступки Европе, и в апреле 1877 года Россия объявила Турции войну.
«Молодая гвардия»<span> — подпольная антифашистская комсомольская
организация, действовавшая в годы Великой Отечественной войны, в основном в
городе Краснодоне Луганской (Ворошиловградской) области (Украинская ССР).
Организация была создана вскоре после начала немецкой оккупации Краснодона 20
июля 1942 года. «Молодая гвардия» насчитывала около 110 человек —
юношей и девушек. Участников организации называют молодогвардейцы</span>
<span>Участники `Молодой Гвардии` </span> Лидия
Андросова Георгий
Арутюнянц Василий
Бондарёв Александра
Бондарёва Василий
Прокофьевич Борисов Василий
Мефодиевич Борисов Валерия
Борц Юрий
Виценовский Нина
Герасимова Борис
Главан Михаил
Григорьев Василий
Гуков Леонид
Дадышев Александра
Дубровина Антонина
Дьяченко Антонина
Елисеенко Владимир
Жданов Николай
Жуков Владимир
Загоруйко Антонина
Иванихина Лилия
Иванихина Нина
Иванцова Ольга
Иванцова Нина
Кезикова Евгения
Кийкова Анатолий
Ковалёв Клавдия
Ковалёва Владимир
Куликов Сергей
Левашов Анатолий
Лопухов Геннадий
Лукашов Владимир
Лукьянченко Антонина
Мащенко Нина
Минаева Николай
Миронов Евгений
Мошков Анатолий
Николаев Дмитрий
Огурцов Анатолий
Орлов Семен
Остапенко Владимир
Осьмухин Павел
Палагута Майя
Пегливанова Надежда
Петля Надежда
Петрачкова Виктор
Петров Василий
Пирожок Юрий
Полянский Анатолий
Попов Владимир
Рогозин Илья
Савенков Ангелина
Самошина Степан
Сафонов Анна
Сопова Нина
Старцева Виктор
Субботин Николай
Сумской Василий
Ткачёв Демьян
Фомин Евгений
Шепелев Александр
Шищенко Михаил
Шищенко Георгий
Щербаков Надежда
Щербакова Радий
Юркин