<em>Та встала1, бо вже зрозуміла2: щось трапилося3, треба йти додому4. </em>
Речення розповідне, складне, із безсполучниковим і складнопідрядними складними реченнями. Речення 1 — (головне), просте, двоскладне, повне, непоширене. Підмет <em>та </em>виражений вказівним займенником, вжитим у значенні іменника. Присудок <em>встала </em>простий дієслівний.
Речення 2 — (підрядне причинове), двоскладне, неповне (пропущений підмет <em>та, </em>що встановлюється з головного речення), поширене. Присудок <em>зрозуміла </em>простий дієслівний, від нього залежить обставина часу <em>вже</em>, виражена прислівником. Речення 3 — двоскладне, повне, непоширене. Підмет <em>щось </em>виражений неозначеним займенником, присудок <em>трапилось </em>простий, дієслівний. Речення 4 — односкладне, безособове, повне, поширене.
Присудок <em>треба йти </em>складений, дієслівний, виражений неозначеною формою дієслова <em>йти </em>і прислівником <em>треба, </em>що виконує роль допоміжного дієслова. Від нього залежить обставина місця <em>додому, </em>виражена прислівником.
<em>В цей момент важку імлу опалив синій промінь1, дерева спалахнули золотими язиками2, і десь над горою з тріском</em><em /><em>-, немов рушились якісь будови4, загримів перший грім3. </em>
Речення розповідне, складне, сполучниково-безсполучникове, із сурядністю, підрядністю і безсполучниковим зв’язком . провідним зв’язком є сурядний, яким (єднальним сполучником і) поєднуються безсполучникове складне речення з однорідними частинами, підрядне порівняльне приєднується до головного (речення 3) сполучником <em>немов.</em>
Коми поставлено на межі частин складного речення.
Речення 1 — двоскладне, повне, поширене. Підмет <em>промінь </em>виражений іменником, присудок <em>опали </em>простий дієслівний.
У групі підмета є узгоджене означення <em>синій, </em>виражене прикметником.
У групі присудка є такі другорядні члени: обстави на часу <em>в цей момент, </em>виражена словосполученням що складається з іменника в поєднанні з прийменником та займенника; прямий додаток <em>імлу, </em>виражений знахідним відмінком іменника, .і залежне від нього узгоджене означення <em>важку, </em>виражене прикметником.
Речення 2 — двоскладне, повне, поширене. Підмет <em>дерева </em>виражений іменником, присудок <em>спалахнули</em>-простий дієслівний. Від присудка залежить обставина способу дії <em>язиками, </em>виражена іменником, від якої залежить узгоджене означення <em>золотими, </em>вира жене прикметником.
Речення 3 — (головне), двоскладне, повне, поширене. Підмет <em>грім </em>виражений іменником, присудок <em>загримів </em>простий дієслівний. У групі підмета є узгоджене означення <em>перший, </em>виражене порядкова числівником. У групі присудка наявні три обставини: обставина місця <em>десь, </em>виражена прислівником і <em>над горою, </em>виражена іменником з прийменником, обставина способу дії <em>з тріском, </em>виражена іменником з прийменником.
Речення 4 — (підрядне), двоскладне, повне, поширене. Підмет . <em>будови </em>виражений іменником, присудок <em>рушились </em>простий дієслівний У групі підмета є узгоджене означення <em>якісь, </em>виражене неозначеним займенником.
