Запліднення можливе тільки за наявності вологи, що забезпечує просування чоловічих гамет до яйцеклітини, й відбувається звичайно в період рясних дощів. Із двох гаплоїдних гамет на верхівці жіночої рослини утворюється диплоїдна зигота. Через рік з неї розвивається диплоїдний спорофіт — коробочка на довгій ніжці. Коробочка являє собою спорангій, має кришечку та повстяний ковпачок. Шляхом мейозу в спорангії утворюються гаплоїдні спори. Дозрівши, спори висипаються з коробочки й, потрапивши в сприятливі умови, проростають, даючи початок новому гаметофіту. Нитки, котрі розвиваються зі спор моху, схожі за будовою на нитчасті зелені водорості, що вказує на спорідненість цих двох груп рослин. Таким чином, у циклі розвитку мохоподібних переважає стадія гаметофіта й сильно редукований спорофіт.<span> Представником білих, або торф'яних, мохів є сфагнум. Білими їх називають тому, що в сухому стані мають білуватий колір.</span><span> Сфагнум — багаторічна рослина, постійний мешканець боліт зони помірного клімату. Стебло сфагнума сильно розгалужене й не має провідних пучків. Ризоїди відсутні. Листя містить клітини двох типів. Вони розташовані в один шар, тому лист має вигляд ажурної сіточки. Частина клітин вузькі, довгі, містять хлоропласти. У них проходить процес фотосинтезу. Між цими клітинами й в місцях прикріплення листя до стебла знаходяться великі безбарвні клітини з отворами в оболонках — водозбірні клітини. Вони здатні поглинати велику кількість води й довго зберігати її. Там, де з'являється сфагнум, відбувається заболочування ґрунту.</span><span> </span>ВІДДІЛ МОХОПОДІБНІ<span> Мохоподібні (Bryophyta) (близько 25. тис. видів) відносяться до вищих спорових рослин, для яких характерне розділення тіла на органи. Відомі з карбону. Мохи зустрічаються повсюдно (за винятком пустель), але переважно в областях з помірним і холодним кліматом: в густих лісах, на болотах, на корі дерев, на стінах і дахах дерев'яних споруд, у воді річок та озер, на скелях. Мохи здатні переносити сильні морози та сильну жару.</span><span> Мохоподібні, або мохи, — найпримітивніші з вищих наземних рослин. Клітини їх диференційовані. Об'єднуючись, вони утворюють спеціалізовані тканини. Тіло є сланню (антоцеротові, деякі печіночники) або розчленоване на стебло й листя. У центрі стебла у вигляді пучків розташовується провідна система, по якій проходять розчини мінеральних солей та органічні речовини.</span><span> Листя представлене лінійно-ланцетовими зеленими пластинками, що складаються з декількох шарів клітин. Особливі клітини — асимілятори — містять хлорофіл і здійснюють фотосинтез. Справжня коренева система відсутня. Функцію коріння виконують безбарвні прозорі вирости епідермісу — ризоїди, розташовані в нижній частині стебла, що нагадують за виглядом кореневі волоски.</span><span> Зозулин льон —; багаторічна дводомна рослина, представник зелених мохів. Він зустрічається на болотах і в ялинових лісах; має пряме, нерозгалужене коричнево-зелене стебло заввишки від 15-20 до 40 см., на якому спірально розташовується вузьке зелене листя. Зозулин льон фіксується в ґрунті ризоїдами, що поглинають воду з розчиненими в ній мінеральними солями, а в хлоропластах листя проходить процес фотосинтезу. Життєвий цикл моху складний: в ньому відбувається чергування двох поколінь — спорофіта і гаметофіта. Гаплоїдна спора проростає на вологому ґрунті, утворюючи зелену нитку з розгалуженням. Із цієї нитки виростають листостеблові рослини — гаплоїдні гаметофіти. На жіночих гаметофітах в особливих органах — архегоніях — утворюються яйцеклітини, в чоловічих — антеридіях — сперматозоїди.</span><span> </span>
<span>Жевательные и височные мышцы регулируются корой головного мозга <span>Энергия, необходимая для работы мышц, выделяется за счёт Гидролиза АТФ.</span></span>
Температура показывает уровень равновесия физико-химических процессов в организме при образовании тепла. Температурная реакция регулируется нервными клетками, находящимися в гипоталамусе. Химические причины повышения температуры в усиленном образовании тепла при нарушении химического регулирования теплообразования центре гипоталамуса.
Нормализация температуры тела происходит за счёт увеличения теплоотдачи, что обеспечивается механизмами:
а/ расширение сосудов оболочки
б/ повышение потоотделения
в/ увеличение лёгочной вентиляции
Температуру тела снижают анальгетики – нестероидные противовоспалительные препараты - вольтарен, ибупрофен. Эти препараты тормозят образование простагландина Е и восстанавливают активность нейронов центров терморегуляции.