Тіртей — давньогрецький поет, що жив у середині VII ст. до п. е., є напівлегендарною особою. Із його ім’ям пов’язана антична легенда. Переповідають, що афіняни послали Тіртея на допомогу спартанцям, щоб поглузувати з них, коли спартанці, за вказівкою дельфійського оракула, попросили у афінян допомоги у війні із сусідньою Месенією. Стверджують, що Тіртей мешкав у Афінах, працював шкільним учителем, був слабким фізично, кульгав на ліву ногу. Ніхто й не здогадувався, чого був вартий поет. Своїми запальними військовими піснями він підвищив бойовий дух воїнів, що допомогло їм здобути перемогу. Безперечно, у легенді відбилась віра еллінів у велику силу поетичного слова, у силу мистецтва, у його виховний вплив на людину. Дослідники давньогрецької поезії вважають, що твори поета належать до декламаційної лірики. Тіртей складав патріотичні військові елегії, сповнені високих почуттів, пісні-заклики, які мали зміцнювати бойовий дух воїнів, виховувати в них почуття обов’язку перед батьківщиною, пробуджувати мужність і хоробрість у бою. Своїм обов’язком поет вважав прославлення відважних, котрі полягли в перших лавах захисників вітчизни, він змальовував гірку долю боягузів, яких вигнали за зраду з рідної країни, закликав «батьківщину і дітей боронити відважно». Популярність Тіртея у Греції була величезною, його елегіями захоплювалися усі греки, а спартанці завжди виконували його пісні й навіть влаштовували співочі змагання. Тематика елегій Тіртея — героїка битви, опис війни; за формою його елегії мало чим відрізняються від еллінського героїчного епосу (елегійного вірша). Отже, творчість Тіртея — проміжний етап, перехід від епосу до лірики. Варто зауважити, що герої Тіртея — це воїни-патріоти, які дбають про рідну землю.
Образ Сапфо:
Сапфо – найзнаменитіша поетеса стародавньої Греції, видатна постать світової літератури. Її біографічні дані дуже суперечливі, як і повинно бути в напівлегенди-напівлюдини. В юному віці Сапфо писала оди, гімни, елегії, святкові і застільні пісні. За свідченням сучасників, Сапфо була невеликого росту, дуже смаглява, з живими блискучими очима і довгими темними локонами уздовж щік. Дівчина навчала своїх подруг музиці, танцям, а також складати вірші та співати пісні. Головною своєю метою Сапфо вважала навчити дівчат розуміти і цінувати прекрасне. З лірою в руках вона декламувала свої палкі строфи, котрі записували її учениці. Для своїх вихованок вона була не тільки мудрим педагогом, майстром, але і близькою подругою. Їхні відносини були справжньою дружбою, сповненою ніжності і ласки. Сапфо не тільки писала вірші, але й складала афоризми. Найвідоміший з них, що пережив час і відстань, звучить так: „Якби смерть була благом, боги не були б безсмертними”. З ім’ям Сапфо пов’язують становлення європейської любовної лірики.
<span>Роковую. Марья Гавриловна была по ошибке обвенчана с другим, не знакомым ей человеком, а значит, согласно законам того времени, не могла выйти замуж за того, кого любила, Владимира (если вы читали повесть, то знаете, что он заблудился по дороге в церковь, где должно было произойти тай ное венчание его с Марьей Гавриловной. опоздал, и по его вине произошла эта досадная ошибка) . Владимир в отчаянии уезжает на войну, т. к. началась война с Наполеоном и получает смертельное ранение. Бурмин (это тот человек, с которым обвенчали М. Г. ) после окончания войны возвращается в своё имение и та встречается с М. Г. , влюбляется в неё, но жениться -то он не может - он женат и более того -не знает, на ком. Он долго не решается признаться М. Г. в своих чувствах и в причине такой нерешительности, и это приносит страдание обоим героям. И только когда Бурмин решается на объяснение с М. Г. , выясняются все подробности давней истории. Вот такой хэппи энд у Пушкина. </span>
Англійський письменник ірландського походження, прихильник естетичних та гедоністичних поглядів на мистецтво — як на засіб краси і насолоди, майстер неперевершених парадоксів. У романі "Портрет Доріана Грея" (1890) Вайльд подає свою концепцію розуміння мистецтва і, як істинний парадоксаліст, сам же й руйнує власні твердження і сентенції: "Художник — не мораліст... Будь-яке мистецтво не має користі..." Весь свій талант Оскар Вайльд, за його ж висловом, вкладав у розмови, він був неперевершеним красномовцем, його називали "золотоголосим Орфеєм". Роман "Портрет Доріана Грея" приніс письменникові світову славу, але його постулати щодо принципів життя викликали у вікторіанській Англії обурення. Вайльда було засуджено до тюремного ув'язнення; навіть після виправної колонії йому не було дозволено жити в цій країні.
Філософічність, проблематика творів, яскравий талант Оскара Вайльда принесли йому всесвітнє визнання, а згодом повернули його ім'я і в дорогу йому Англію.
а)После того, как мать Васи умерла, отец ушёл в себя и позабыл о сыне. Вася же остался одинок, у него не было поддержки, человека который поймёт и посочувствует, который любит его, ведь Васе тоже было очень трудно и тяжело. б)Валик и Вася всегда очень поддерживали и помогали друг другу.У Валика и Маруси был Тыбурций, который их понимал и любил. Поэтому Валик всегда поддерживал васю в плане отца, а Вася помогал бедной Марусе, которая была истощена, будто тяжёлый камень высасывал жизнь из неё. в)Если бы Вася не познакомился с Валиком, Марусей и Тыбурцием, он бы возможно никогда так бы и не поладил с отцом. А благодаря "дурному обществу" разрушился барьер между Васей и отцом, Валик всегда говорил Васе, что отец его любит. Тыбурций, когда умерла Маруся пришёл к отцу вернуть куклу и попросить разрешения отца попрощатся с Марусей. Мне кажется именно в момент разговора с Тыбурцием, сердце отца растопилось и он увидел своего сына с совершенно иной, хорошей стороны. г)Потому что надо не иметь сердца, чтобы судить нищего ребёнка за то, что он своровал булочку. Ведь Маруся была больна и чтобы хоть чем то её порадовать, Валик пытался сделать всё возможное. д)Вася знал, что его можетждать большое наказание от отца, но жизнь Маруси была ему дороже этого, поэтому он взял куклу несмотря ни на что. Это поступок взрослого человека, который знает на что он идёт и отвечает за свои поступки. е)Вася часто ходил на могилу Марусе со своим отцом. Они помогали друг другу, поддерживали и Васе от этого становилось хорошо и светло. Он почувствовал ту любовь отца, которой ему так не хватало ранее.